ПРОЙШЛО 2 ГОДИНИ
Я отямилась, ми були у підвалі, на ногах ланцюг, який міцно був прикутий до стіни підвалу- то його не можливо було зняти, хіба що за допомогою ключа.
Біля мене лежев Кен, Джулі, і половина інших хто був на вечірці. Інші діти були за стінкою, в окремій кімнаті.
-Джулі, Кен, ви живі?
-Так, де ми?!-голос Джулі був сильно засмученим.
-Кен допоможи нам звідти вибратись!-я поштовхала рукою Кена.
-Головне без паніки Ліза!
-Та яка біса паніка! Де той Макс? Це ж із-за нього ми тут!-почала кричати я.
Кен мене обійняв, я заснула…
Коли прокинулась, було дуже холодно, у підвалі було дуже сиро.
-АААА МИША! ДОПОМОЖІТЬ!-крикнула Джулі.
Кен відігнав ногою мишу…
Потім звідкись взялася дирка і з неї почало текти дуже багато води.
-Що це Кен, Джулі?
-Це вода, яка нас затопить! Треба рятуватися!!!
-Як???!
-Так, Ліз в тебе є шпилька для волосся
-Так, є!
-Дай сюди, швидко!
Я Кенові дала шпильку, він відімкнув ланцюг-прям як у фільмі. Потім відімкнув двері, і ми на свободі!
Тут на дворі була поліція, швидка… Нам дали плед, таблетки, міряли тиск. Потім під'їхала машини, це були мої батьки.
-Ліза, що з тобою? О Боже, що це на тобі за сукня?!
-Маам, мені так погано…-я простогнала і лікарі мене, моїх друзів забрали в лікарню (бо багато потерпілих)