Життя прискорилося.Прискорююся й я. Проте так швидко бігти не встигаю. Сідає сонце вранці дня... Ви скажете: такого не буває.
«Так, не буває», — закиваю я... Багато днів не помічаю. Вони зникають, наче той туман, пригрітий променями ранку.
А що у залишку? Вдивляюсь у порожню філіжанку.
У залишку є Я... І на початку була Я. Я є, існую... то радію, то страждаю. Думки я на папері залишаю.
Бо я лиш мить: я є — і ось нема, як тіні на світанку...
Лара Кокура
Уривок із книги "Життя немов туман"
#життя_немов_туман
#ЛараКокура #українськийбукнет #творчість #натхнення
Зображення створене за допомогою штучного інтелекту.