Життя немов туман
Картопляне пюре
Якийсь божевільний у костюмі радянських часів та гумових шльопанцях вскочив у трамвай, став біля кабінки водія, обвів нас усіх поглядом і закричав:
— Ось ви сидите тут і не знаєте, що в нас сьогодні на вечерю картопляне пюре із сосискою.
Він сів переді мною. Його обличчя сяяло щастям: здавалося, він осягнув сенс життя.
Я випадково опинився в трамваї. Їхав забрати Мерс із автосервісу. Усього три зупинки. Гарна погода. Думав пройтися, а тут під’їхав новенький, майже порожній трамвай, що радісно виблискував на сонці. Він немов сам затягнув мене всередину.
У мене трикімнатна квартира з гарним ремонтом і дорогими меблями.
Вдома мене чекає дружина, яку я давно не кохаю… Красива, з манікюром, педикюром, вдягається стильно…
«Квартира, машина, дружина — моє картопляне пюре і сенс мого життя, — майнула думка. — Я божевільний?»
Двері відчинилися, і я вийшов на своїй зупинці.
#66 в Не художня література
#621 в Різне
#52 в Поезія
Відредаговано: 26.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
