Книжки — скриньки життя

Життя схоже на туман, воно зникає так само швидко, як і з’являється.

Я зрозуміла одну річ: відповіді  на власні питання народжуються всередині мене —немов вогник, який засяяв та висвітлив частинку життя.

Кожна людина знає, яка вона, чи правильно вчиняє або вчинила, чи правильно живе. На жаль, часто ми не прислуховуємося до свого внутрішнього голосу. Ми не вивчаємо свій внутрішній світ та женемося за цінностями, які не є цінностями.

Найважче —  не відступати від мети. Ти ніби прагнеш чогось, мрієш… А одного дня все летить до бісу, бо замість того, щоб рухатися в потрібному напрямку, ти лежиш на дивані й дивишся безглуздий серіал.

Я стільки разів із запалом щось починала і кидала саме тому, що не вистачало наполегливості, не вистачало  контролю, щоб не звертати з обраного шляху.

У якісь моменти все здається марним, скільки б ти не робила, чого б не досягла… Все зникне в одну мить, бо ти підеш з цього життя… І постає питання: навіщо тоді все було?

Це питання змушує  читати філософські книжки, шукати відповіді.

Коли заглядаю вглиб себе, бачу не менший всесвіт, ніж зовнішній. Тому мені подобаються книги,  бо наповнююсь ними немов джерельною водою.

Кожний герой створений з  моїх думок. Вигадую зовнішність, описую характер…  А насправді дедалі більше занурююсь у власне «Я».

Поганий герой створюється з  моїх темних сторін. Я посилюю їх, додаючи фантазію. Беру якусь основу і нанизую на неї своє життя, свої знання, прочитане, побачене, почуте…  Персонаж нібито не схожий на мене, однак я створила його, я рухаю його життям… і тут відчувається магія.

Ось дивіться: кожен прожитий мною день складається в невидиму скриньку пам’яті. Ця скринька нагадує товсту книгу з різними історіями, вона така ж химерна, як і думки. День за днем я складаю, накопичую: радість, біль, перемоги, поразки, хвороби, одужання, втрати, знахідки…

А потім витягую зі свідомості та роблю видимими для всіх.

Книжки — це такі самі скриньки життя, начебто вони химерні, а насправді вони  теж реальні.