Розділ 5: Заповіт

Атеш проснувшись у кабінеті за ноутбуком, помітив, нового листа на своїй робочій пошті. 

"Цікаво, що тут у нас?" - відкриваючи емеїл подумав чоловік.

Це був лист з банку, у якому йшлося про особистий рахунок Атеша і його фінансову звітність. 

"Чудово, отже ці кошти, направимо на новий проект. Бурак не додумається залучити власний капітал, а для мене, крісло голови ради директорів є надважливим. Мехмет Емір, летить з Фіген у Україну і все стане ще більш обтяженим. Ну, таке життя. Я сильний. Я зможу. Я чоловік у цій родині. Це моя особиста відповідальність."

Підвівшись з-за столу, Атеш вийшов у вітальню маєтку.

- Мила, а ти, куди? - побачивши Бахар у діловому костюмі та мило заплетиним колоском, здивовано сказав Атеш.

- Ми з Лале їдемо у Холдинг, на переговори з постачальниками текстилю з Бурси. Ця угода у теперішній час, є занадто вигідною, щоб її упустити. 

-А ти, тут до чого?

-Букет смснула, щоб ми її прикрили у неї стався невеличкий нервовий зрив після вчорашньої вечірки на презентації пісні Мурата Абі через Нані.

- Можливо поговорити з Орханом, нехай провчити сина? Це вже ні в які ворота не лізе. Нам мало, смертей у родині? 

- Батько Феріта Корхана, сам бігає все життя за жінками. Це у них сімейне! Це для них нормально. Але це справді впливає.на бізнес. По при все, Букет, не поганий менеджер. Дівчинці потрібна ця робота тоді і лікування депресії проходитиме успішніше. 

- Я знаю. Бачу, як наша Хулія, тримається у формі, заради Ефсун. 

- Поки лежала пластом і ревіла, зморщилася, як чорнослив. 

Атеш закотив очі на останню фразу дружини.

- А що тут такого? Оця її турбота про Ефсун врятувала нас всіх. З Букет теж саме. Той покидьок щей брудом її поливає, а як по закутках затискатися, то він перший у списку.

- Ну так, хто спонсор його теперішнього рандеву по узбережжі? Брат Нані, Каха. Танцює під дудку спонсора, поки дід, заблокував його рахунок. Добре, їдь уже на роботу. Мені потрібна інформація про особисті рахунки Лале та Бурака, якщо випаде така нагода, розпитай її. Добренько?

-Звісно любий. Я обіцяю довго не затримуватися. 

Лале поснідавши у своїй кімнаті з сином, чекала поки прийде нянька, яку вони найняли для оцінки здібностей й виявлення проблем з розвитку у їх синочка, дуже нервувала. Саме від висновку цієї фіфуньки, залежатиме, чи сина покладуть на лікування у спеціалізований мед.заклад для дітей з затримкою розвитку. Молода матуся, все ще не прийняла факту, виховання особливої дитини. Ґюльназ Ханим, привівши пані Мелек Джансуоглу, відвела Лале у бік.

-Дитинко, у нас біда. Букет не повернулася додому. А у інтернеті є декілька новин про сутичку дівчинки з тою дівахою Нані. Син лютує, бо проект з текстилем летить коту під хвіст. 

-Бабусю, ну як так, можна? Ви, що не знаєте хто така, ця Нані?! Букет звісно жаль, але, її стан загострився. Як вона керуватиме проектом?

-Тому я хочу порадитися з тобою? А якби ви, з Бахар їй допомогли у проекті? Ви, обидві вийшли на роботу у холдинг і не маєте жодного проекту, який би був хоча б на розгляді. 

-Я ж не знаюся на сировині, це Букет їздила у Бурсу на фабрику. 

-У холдинг за годину приїдуть представники, а Букетчик, зараз у лікарню поїхала. Як дізнається Неріман, вижене дівча з дому. Дочко, квіточко, прошу, допоможи, дівчинці!

-Добре бабусю, може щось і путнє вийде з того проекту і я себе зможу показати у роботі. Але як бути з пані Мелек?

-Я залишуся з правнуком і все проконтролюю. А ту, нишпорку Неріман, Зухаль, я відправила на базар за покупками. Нехай провітрить свої курячі мізки.

-Бабусю, ви, мене останнім часом дивуєте. Я піду збиратися. 

Лале, обійняла сина і пояснила, няні-реабілітологу, що нажаль з малечею сьогодні залишиться, прабабуся, оскільки у холдингу виник конфлікт інтересів.

- Наступного тижня, присутність когось з батьків є обов'язковою умовою, реабілітації. Ви, психологічно закривається від проблем сина і цим ще більше травмуєте психіку дитині. Прийміть мої слова до уваги, поки рятуватимете свої маєтки, люба Пані Лале! - дуже прямолінійно й строго промовила реабілітолог. 

-Що? Та як ви, смієте? Ви, хоч знаєте, як важко мені?

-Я знаю. Я працюю з такими дітьми, як ваш син. Лише від вас, залежить, чи одужає він чи повністю втратить дієздатність. 

-Дівчатка, я все ж не молода і мені важче адаптуватися до умов життя, правнука. Це чудова нагода, для мене. А ви, молодь все сприймаєте значно краще за мій вік. Не бачу жодних перепон провести особисте заняття, для мене окремо. Я весь час присвячую, цій крихітній, лапусі.- намагаючись заспокоїти бурю емоцій між невісткою та нянею, бабуся прагнула, спекатися Лале, чим по швидше, щоб і цю лікарку, не довелося перепрошувати, за зухвалість дружини, онука. 

-Бабусю, я справді спізнююся у холдинг. Якщо втратимо контракт, то не матимемо чим оплатити послуги цієї пані. Ми з чоловіком тримаємо бюджет сім'ї незалежно від статків наших сімей. - бурхливо жестикулюючи руками, промовила, Сельма. Жінка, обійняла сина і попрямувала у гардеробну, щоб зняти свою піжаму з цікавим принтом, чайних листочків. Як то кажуть, у Бурака, оригінальне почуття гумору, подарувати дружині піжамку ні то з звичайними чайними листочками, ні то з канабісом. Одним словом, приколи у нього такі. Але наша Лале звикла. Окрім того, піжаму вона носила за її вільний покрій та м'якість тканини, і щоб позлити Бурака. Молодика, вбралася у легкий кежуальний образ і поїхала у холдинг, де на неї чекала Бахар, у конференц-залі.

Хулья забувши про проблеми Моґе з алкоголем та вечірками, спрямувала свою увагу у бік реабілітації Евсун, яка після невдалої спроби суїциду, тимчасово була прикута до ліжка.

Евсун залишалося ще близько двох-трьох тижнів до народження близнюків - хлопчика та дівчинки.  

-Дочко, я прийшла. Як ти, себе сьогодні почуваєш? - прочинивши двері віп-палати, промовила лагідно Хулія.