Розділ 1. Світанок

Світанок!

У її житті, було багато помилок і ницих вчинків, але вона ніколи не думала, що одного дня, доля забере в неї найдорожчу людину, яку вона покохає й так боятиметься втратити. 

Нерухомо сидячи на ґанку дому на вулиці Невезучих, Ефсун, вже в 10-е пригадувала, скільки горя завдала її названій сестрі Бахар, як обманом одружила на собі Арду, як втратила їхню дитину й як погодилась забрати у сестри немовля.

"Ей, мила моя, - думала Ефсун, - а чого ти хотіла? А? На ось твоє щастя! Твій рівень! Все твоє багно повернулось до тебе й тепер ти в ньому потонеш! Вже ніхто тебе не врятує! Той на кого ти, сподівалась, більше не відкриє очей ... - схлипнувши, Ефсун, подивилась на свої руки, потім знову почала дивитись в даль й думала дальше, - Мамо, те чого ти, так хотіла, вже не справдиться ніколи, твоя Ефсун не буде щасливою! Тату, я втратила його! У мене не буде родини..."

Кожна думка, кожне слово, ставали поперек горла, пекучий біль, пронизував кожну клітину тіла, заплакані очі, виливались рікою гарячо-солених сліз, які обпікали, ніжні щоки Ефсун.

Вона могла так сидіти ще дуже довго, якби хтось із сусідів, не викликав швидку й поліцейських. З одного боку у домі, лежала без ознак життя Султан, а з іншого боку, Ефсун не реагувала на слова жінок, які поприбігали до Ганімед додому.

Прибувши на місце подій, поліцейські почали допитувати людей.

Поліцейський: Що тут сталося
Лікар: Старша жінка, без ознак життя, у неї стався інсульт, нажаль їй ми не змогли допомогти, якби відразу хтось викликав швидку, а так, час втрачено. Зі слів сусідів, у колишньої власниці цього будинку вчора стався обширний інфаркт міокарда, вона зараз у важкому стані в лікарні. 
Поліцейський: А з цією, молодою що?
Лікар: Шоковий стан. Вона не підпускає до себе навіть медсестру.

Медсестра й справді намагалась поговорити з Ефсун, якось розрадити й допомогти, адже сусіди розповіли що померла є її тіткою, але Ефсун її не чула, а коли почала приходити до тями, хоча до якої тями, але те що довкола бігають перелякані сусіди й голосять, карета швидкої й поліція, трохи приземлили Ефсош.

Еф: Що ти робиш? - з криком й шаленими очима вона кричала на медсестру, яка пропонувала їй випити заспокійливе, - яке ще заспокійливе? Ви, про що? Я в порядку! Не треба мені від Вас нічого! Мені вже нічого не потрібно, моєї душі, мого серця, мого коханого більше не має.... - відштовхнувши в бік медпрацівників, які стояли поруч, Ефсун побігла, за будинок, туди де можна споглядати на вулицю Невезучих з висока.

На вулицю Невезучих прибуває новий комісар Сулейман Акин. Він вийшовши з машини, бачить, сцену й крик Ефсун.
Сулейман не відразу впізнає у цій крикливій дамочці Ефсун, з якою знайомий був ще зі школи, але так як його родина переїхала жити в Анкару, то він вже й забув, про усі витівки його першого кохання - Ефсун Демірджі.

Повільними та впевненими кроками, статний чоловік, направляється у бік колег і на останніх секундах, поки ще видніється силует Ефсун, Сулейман на мить розуміє, що ця крикливій пані є його колишньою однокласницею.

Привітавшись з колегами він направляється до поліцейського, який намагався допитати Ефсун.

Сулейман: Вітаю, я Сулейман Акин, відділ вбивст. 
Поліцейський: Комісаре, Сулейман, цій жінці дуже погано, можливо піти за нею, в людини таке горе, тітка померла, тай щось в особистому житті негаразд, бачте, як голосить й плаче, що її коханого не має.
Комісар Сул.: Бурхане, ти, мене знаєш, я не люблю оці всі жіночі штучки: типу він мене покинув, він образився, його для мене не має ... Це ж жінки, вони завжди і все перебільшують.  Поплаче та повернеться! Теж мені. (Комісар думає, що Ефсун дуже норовлива виртихвістка, якою й була у школі й що вона з коханим посварилася, й образилась на нього).
Поліцейський: Можливо й так. Крім того, у нас тут скарга надійшла про  можливе пограбування. Сусіди говорять, що старенька продала свої будинки й мала поїхати з міста з названою дочкою та її матір'ю, але при обшуці ми не виявили, ані повної суми грошей, ані доньки цих жінок.

Тим часом у розкішному маєтку на Босфорі, білява, красива, й елегантна жінка, років 45, вкрай лютувала!

- Селіме, - врешті крикнувши у бік, де сидів її чоловік на дивані, - Ти, розумієш, що про нас говоритимуть люди? Це ганьба! Як я дивитимуся в очі, своїм подругам? Та мене висміють через них! А як до цього поставить Бурак та Пелін? - взявши до рук фото своїх дітей розважливо і майже спокійно промовила жінка.

- Досить! Букет буде жити у маєтку! Чи ти, хочеш віддати частину акцій Арзу? - спокійно майже без емоцій сказав Селім.

- Ні, тільки не акції! Чоловіче, та вона взагалі, думає, що вимагає у тебе?

- Після історії з наркотиками, Букет потрібний жорсткий контроль. Арзу мякосердечна, вона не впорається! Неріманчик, постав на місце Букет, нашу Пелін і зрозумій, як мені картається серце через мою маленьку Букет. 

Неріман поставивши фото на нічний лакований столик з червоного дерева, мовчки вийшла зі спальні. Вишуканий атласний халат, який ледь прикривав мережевий пенюар зачепився за вазу у якій стояв декоративний сухоцвіт. Неріман акуратно відчепила одяг від квітів і попрямувала у бік мармурових сходів з позолоченим перилами. Поки жінка спускалася сходами маєтку у напівпідвальне приміщення, де має поселити нову служницю з батьком, який доглядатиме їх сад, вона глибоко у душі дуже нервувала.

Пані Дамір хоч і не хотіла щоб донька чоловіка від його коханки жила у маєтку, але вона не могла відкрито піти проти свекрухи, яка якраз і запропонувала своєму сину, забрати Букет у маєток на перевиховання. 

Ґюльназ Ханим, належали численні статки їхньої родини і Неріман переживала, про частки своїх двох дітей у заповіті бабці, пам'ятаючи, що крім Букет є ще один претендент на їхнє майно, а тому байстрючку від Арзу приходиться підтримувати й визнавати по при ненависть і до неї і до її мами!