Розділ 1: Втрата : Частина 1: Розплата

НА ОСНОВІ 1 РОЗДІЛУ БУДУТЬ РОЗВИВАТИСЯ ПОДІЇ.

#FanBook
#HayatŞekerDeğil

Hayat şeker değil - Життя не цукерка
Фан історія продовження тс Моє чуже життя.

1 розділ: Втрата.
1 частина: Розплата

З вчорашнього дня, у дома ніхто не спав й ніхто не говорив між собою. Німий розпач читався в очах його мешканців. Мехмет, думав, як йому розповісти доньці, новину про кузена, адже вона щойно пережила, одну з найрадісніших подій у своєму житті - народження сина.

Поки Бахар з малюком були в лікарні, Атеш, заборонив мед персоналу, розповідати їй про події в маєтку Атаханів.

Асиму довелося підтримати рішення Мехмет-Еміра, щодо Гулії, яка продовжувала свої відчайдушні крики всю ніч й таки відправити її у лікарню, щоб заспокоїти нерви.

Фіген, пів-ночі просиділа з Мехмет-Еміром у морзі, біля тіл Арди та Зейнеп. Десь під ранок, коли усі документи й розтин було проведено, комісар Торос, висловивши співчуття поїхав на ще 1 місце злочину, адже вони були пов'язані.

Світанок!

У її житті, було багато помилок і ницих вчинків, але вона ніколи не думала, що одного дня, доля забере в неї найдорожчу людину, яку вона покохає й так боятиметься втратити. Нерухомо сидячи на ґанку дому на вулиці Невезучих, Ефсун, вже в 10-е пригадувала, скільки горя завдала її названій сестрі Бахар, як обманом одружила на собі Арду, як втратила їхню дитину й як погодилась забрати у сестри немовля.

"Ей, мила моя, - думала Ефсун, - а чого ти хотіла? А? На ось твоє щастя! Твій рівень! Все твоє багно повернулось до тебе й тепер ти в ньому потонеш! Вже ніхто тебе не врятує! Той на кого ти, сподівалась, більше не відкриє очей ... - схлипнувши, Ефсун, подивилась на свої руки, потім знову почала дивитись в даль й думала дальше, - Мамо, те чого ти, так хотіла, вже не справдиться ніколи, твоя Ефсун не буде щасливою! Тату, я втратила його! У мене не буде родини..."

Кожна думка, кожне слово, ставали поперек горла, пекучий біль, пронизував кожну клітину тіла, заплакані очі, виливались рікою гарячо-солених сліз, які обпікали, ніжні щоки Ефсун.

Вона могла так сидіти ще дуже довго, якби хтось із сусідів, не викликав швидку й поліцейських. З одного боку у домі, лежала без ознак життя Султан, а з іншого боку, Ефсун не реагувала на слова жінок, які по прибігали до Ганімед додому.

Прибувши на місце подій, поліцейські почали допитувати людей.

Поліцейський: Що тут сталося
Лікар: Старша жінка, без ознак життя, у неї стався інсульт, нажаль їй ми не змогли допомогти, якби відразу хтось викликав швидку, а так, час втрачено. Зі слів сусідів, у колишньої власниці цього будинку вчора стався обширний інфаркт міокарда, вона зараз у важкому стані в лікарні. 
Поліцейський: А з цією, молодою що?
Лікар: Шоковий стан. Вона не підпускає до себе навіть медсестру.

Медсестра й справді намагалась поговорити з Ефсун, якось розрадити й допомогти, адже сусіди розповіли що померла є її тіткою, але Ефсун її не чула, а коли почала приходити до тями, хоча до якої тями, але те що довкола бігають перелякані сусіди й голосять, карета швидкої й поліція, трохи приземлили Ефсош.

Еф: Що ти робиш? - з криком й шаленими очима вона кричала на медсестру, яка пропонувала їй випити заспокійливе, - яке ще заспокійливе? Ви, про що? Я в порядку, Не треба мені від Вас нічого! Мені вже нічого не потрібно, моєї душі, мого серця, мого коханого більше не має.... - відштовхнути в бік медпрацівників, які стояли поруч, Ефсун побігла, за будинок, туди де можна споглядати на вулицю Невезучих з висока.

На вулицю Невезучих прибуває новий комісар Сулейман Акин. Він вийшовши з машини, бачить, сцену й крик Ефсун.
Сулейман не відразу впізнає у цій крикливій дамочці Ефсун, з якою знайомий був ще зі школи, але так як його родина переїхала жити в Анкару, то він вже й забув, про усі витівки його першого кохання - Ефсун Демірджі.

Повільними та впевненими кроками, статний чоловік, направляється у бік колег і на останніх секундах, поки ще видніється силует Ефсун, Сулейман на мить розуміє, що ця крикливій пані є його колишньою однокласницею.

Привітавшись з колегами він направляється до поліцейського, який намагався допитати Ефсун.

Сулейман: Вітаю, я Сулейман Акин, відділ вбивст. 
Поліцейський: Комісаре, Сулейман, цій жінці дуже погано, можливо піти за нею, в людини таке горе, тітка померла, тай щось в особистому житті негаразд, бачте, як голосить й плаче, що її коханого не має.
Комісар Сул.: Бурхане, ти, мене знаєш, я не люблю, оці всі жіночі штучки, типу, він мене покинув, він образився, його для мене не має ... Це ж жінки, вони завжди і все перебільшують.  Поплаче та повернеться! Теж мені. (Комісар думає, що Ефсун дуже норовлива й виртихвістка, якою й була у школі й що вона з коханим посварилася, й образилась на нього).
Поліцейський: Можливо й так. Крім того, у нас тут скарга надійшла про  можливе пограбування. Сусіди говорять, що старенька продала свої будинки й мала поїхати з міста з названою дочкою та її матір'ю, але при обшуці ми не виявили, ані повної суми грошей, ані доньки цих жінок.

Також на вулицю Невезучих повертається, Зухаль, яка має на меті, попроситись на деякий час до однієї старенької бабці Кевсер, на ночівлю, поки зможе перебратись у інше місце.  Зухаль йде й радіє життю, хоча здавалось ще вчора все пішло не запланом, але сьогодні побігавши по знайомих, яким вона надавала послуги медсестри, Зухаль знайшла для батька роботу.  Відтепер старий буде садівником у багатому маєтку, а вона, доглядатиме за маленькою дитиною.

"Я тобі покажу, ще Ганімед абла, як мене з дому виганяти! Дім вона продала, ну-ну, здалась ти, мені! Тьфу, на Вас й на Ваш злиденний район! Давно треба було погоджуватись на пропозицію Неріман Дамір. Хоча батько й опирається й не хоче працювати, але доглядати їх сад не так і важко, потерпить! Гарні гроші платять, за декілька кущів троянд, три облізлі дерева, якийсь дивний сухий кущ, не сад, а посміховисько. Нічого, якийсь час по працюємо, а там, щось інше знайду! Тай куди нам їхати, Волкан тут сидітиме ще довго, а залишити брата я не можу, бо брат, врешті решт."