Бути собою (Фрагмент)

Бути собою 

Григорій Сковорода: 
пізнати себе, щоб стати собою

Найважливіше — будь самим собою,
Знайди в собі наснаги джерело.
Твоя стежина — справжнє поле бою,
Що розум твій і серце обрало.

Зумій піднятись, пережив падіння,
Будь терпелив — відродишся з руїн,
І визнаєш: поразка, як насіння, —
Це крок до перемоги, твій трамплін.

І не вдягай в свій плащ чужі нотатки,
Бо твої власні змокнуть під дощем.
Бери в життя уроки —- кращі статки —
Старанно, крок за кроком, день за днем.

У помилок і сумнівів в полоні
Повір, що розірвеш їх ланцюги.
Храни вогонь свободи на долоні
І Аріадни нить — це до снаги.

Хай завтра буде щастя запорука:
Місця, де бігав стрімко босоніж
І ті, хто вів тебе колись за руку,
І та, що завжди є з тобою лиш.

А дзеркало, у котре ти поглянеш,
Не буде каламутним чи кривим,
Тоді, мабуть, собою справжнім станеш,
Не холостим набоєм — бойовим.

Своїй меті не зраджуй, в ній є сили,
Без неї ти жебрак у засланню.
І що б колеса долі не скрипіли, —
Жени від себе заздрість, лінь й брехню.

Хто ми?

Хто ми, навіщо, звідки та куди 
Йдемо крізь час буремний та крізь простір? 
Господь чи Зірка нас веде завжди, 
Як Нескінченість грає на фаготі?

"Гризуть граніт науки" мудреці,
Збирають пазли, істину шукають,
Ворожать щось ворожки по руці,
Батьки своїх синів життю навчають.

І ті світи, що поза нами десь 
І ті, що в нас, - свої довбають скелі,
У них свої Софія та Олесь, 
Свої меридіани й паралелі.

А нам належить будувати свій,
Належить йти дорогою прямою,
Бо кожен день — це вибір і двобій 
Між світлом, що підносить, і пітьмою. 

Можливо, сенс не в тому, щоб знайти

На всі питання відповіді просто,
А в тому, щоб із гідністю пройти
Свій шлях земний з колиски до погосту.