Наш шлях (Фрагмент)

Наш шлях

Хтось вважає наш шлях завірюхою в грудні,
Хтось липневою спекою, сховищем мрій.
Наша справа — то війни, то ратнії будні,
Наше місце священне — під прапором стрій.

По піску, що розпечений — п’ятами нервів

І по скроні, мов гребенем вічних розлук.
В полі боя герой був ще вчора в резерві,
А сьогодні вивчає науку наук.

Як то перемогти — бий в козацькі литаври,
Аж до скреготу стиснувши волю в кулак,
І, забувши назавжди про спокій і лаври,
Карбувати свій крок, мов капусту тесак.

Пофарбоване вірою небо над нами,
Наше море надією світлой живе
І земля, як опора у нас під ногами,
Беззавітно і віддано любить і жде.

Справжня служба військова не знає негоди:
То нам ліжко дошкою, то стрільби — екстрім.
За нарядом наряд, і похід за походом:
Є робота така — захищати свій дім.

Після навчань

Гей, брати — золотії погони,
Відпускайте тугі ремені,
Обтрусіть сірий пил полігонів,
Посміхнись, ратна служба, мені.

Залишились позаду тривоги,
Марш-кидок, коротенький привал,
Вічних роздумів сестри — дороги
Та наметовий дружній загал.

Нас чекають Тетяни, Марини,
Добра чарка і пар, і вода.
Бойовим офіцерам і нині
З вітерцем до вподоби їзда.

Буйне серце, розкрилюйся птахом,
Дивним вихором нічка кружляй,
Розбігайтеся тілом мурахи,
Ти, жура льодяна, пропадай.

Гей, ліси та степи дорогії,
Ми врятуємо вас від біди,
Наші коні не сплять воронії,
Шаблі гострі на боці завжди.

На кордоні

Генералу прикордонних військ М. В.Лавриненку
(На відкриття іменної прикордонної 
застави в Ізмаїлі, 2005 р.)

Ніч непроглядна тут сни розганяє,
Ранок зміняється днем,
Тут пролягає кордон над Дунаєм
Стрічкой, роками, вогнем.

Верби у річці гілками по лікоть,
Тиша і степ, виноград…
Тільки у нас не на часі базікать —
Служба, застава, наряд.

Пильні в дозорі зелені берети —
«Перші і з честю»* будь-де.
Гучно схрестились мечі і багнети —
Те, що було, що буде.

Вітру — розправлені крила свободи,
Сонечку — поля палас.
Нашим коханим і в разі негоди —
Вірити, ждати на нас.

Тулиться мирно баркас до причалу,
В небі птахів цілий рій…
Від рядового до генерала
«Будьмо! Тримаємо стрій!».

Гімн ВІКНУ

Там, де кожний наш крок визначає Статут,
Де на хвилях Дніпра мчать події,
Там співає воєнні пісні інститут
І збуваються всі наші мрії.

Ми торуємо шлях нескінченний до знань,
Ми навчаємось мир захищати.
Відчиняє нам двері до вічних надбань
І майбутніх зірок альма-матер.

Скільки гідних, славетних імен тут зросло,
Скільки вже народилось традицій!
Ми примножимо їх, не стече джерело,
Ми не втратимо перших позицій.

Хай нічні чергування очікують нас,
Хай життя полігонне вирує,
Закликає до творчого злету Тарас
І любов до Вкраїни гуртує.

2006 
https://youtu.be/NDwF3x2bf3Q

Гімн воєнної розвідки

Оголошує день світанок,
Прокидаються Київ, С міла…
Оксамитовий, добрий ранок
Розправляє країні крила.

Тільки пильний доби дослідник
Непомітно, відсутній наче,
Ратну службу несе розвідник —
Все почує і все побачить.

Приспів:
Він в бою, як митець у пошуку:
Розум перемагає силу.
«Я з таким би пішов у розвідку», —
Про таких завжди говорили.

До останнього кроку-подиху
В серці — віра, в очах — відвага.
Ось такий прославляє розвідку,
Ось таких визнає звитяга.

Він і в небі і під водою
У готовності до наказу.
Від часів пластунів-героїв
До сьогоднішнього спецназу.

Зігріває любов безмежна,
Десь чекає його родина.
Незрівнянна і незалежна,
Розквітай і міцній, Вкраїно!

Приспів.
2007 

https://youtu.be/s1LYWU-bxHU

Коли правда за нами

Відомо: де тонко, там рветься ланцюг.
Нарешті дізнались: хто ворог, хто друг,
Хто потайки точить сокиру на нас,
Хто ділиться з нами останнім в цей час.

Хто здатен в окопах сирих на дива,
Хто з нами «Червону калину» співа,
А хто, скаженіючи, бреше, як пес,
Для кого пожежа чиясь — лиш процес.

І плавляться мізки, холонуть серця, 
Безглуздю вандалів не видно кінця. 
Чорніють поля від орди сарани 
І збільшує оберти потяг війни.

Але до Свободи не стримати рух,
Незламний — в боях загартований дух.
І кожен наш воїн став вартий сімох,
Бо правда за нами, бо з нами сам Бог.