Життя на кiнчиках пальцiв

Розділ восьмий

- На тумбочці твоя вечеря, - Оленка цедила кожне слово так, ніби робила величезну послугу тій, до кого зверталася.

- Я не голодна, - Діана роздягалася, збираючись вирушити в душ.

- І куди я, на твою думку, це дену?! - Леночка вистрибнула з ліжка, ніби підкинута пружиною і стала на шляху Діани до дверей, перегородивши вихід.

- Не знаю, - знизала плечима Діана. - Можеш з'їсти сама, - посміхнулася, - а можеш викинути.

- Та як ти смієш! - Обличчя Оленочки вкрилося рум'янцем від обурення. - Я ж тобі намагаюся допомогти! Ти востаннє коли зважувалася?! Подивися на себе! Ця гадюка Звездинська що, не бачить твоєї худорлявості?!

- Олено, - Діана, відчуваючи неминучість розмови, що нав'язується подругою, стомлено сіла на ліжко. – Мстислава бачить усе, що потрібне. І якщо не робить зауважень щодо моєї ваги, а вона їх, ти вже повір, не робить, значить, все гаразд. Тобі не варто було принижуватись перед кухарями та просити для мене їжу. І надалі більше цього не роби.

Оленка дивилася на подругу так, ніби побачила її вперше. Вона сподівалася, що Діана, чи не зі сльозами на очах, стане дякувати їй за турботу. За обидві щоки уплітатиме яйце, а потім вони помиряться і відсвяткують радісну подію розділеним навпіл яблуком. А натомість дбайлива подруга почула у відповідь: їж сама чи викинь?!

- Ти не можеш зі мною так вчинити! - Оленка була готова розплакатися замість Діани. - Я ж для тебе старалася! Я ж помиритися хотіла!

- Не треба, - зітхнула Діана. - Ні намагатися, ні миритися ... нічого не потрібно.

- Але чому?!

- Тому що я не хочу. Я не знаю тебе, Олено. Я не знаю ось цієї дівчини, якою ти стала за лічені місяці. І отримувати від незнайомки удари та образи не збираюся, - Діана підвелася з ліжка. – А тепер дай мені пройти. Потрібно викупатися та лягати спати. Я дуже втомилася.

- Я знаю, що погарячкувала! - намагалася наполягати Оленка. – Але я хочу, щоби ти зрозуміла! Я люблю Сергія і боротимуся за нього до кінця!

- Олено, я все розумію, - зітхнула Діана. – І тобі нічого не треба пояснювати. Я не ворог тобі, і в даному випадку, ти борешся з вітряком.

- Може, ми зможемо поговорити?

 - Звісно, ​​коли захочеш. Але сьогодні я втомилася, хочу прийняти душ і відпочити, - Діана зробила крок назустріч подрузі: - Пропусти мене.

Оленка зробила крок убік.

Діана попрямувала до виходу з кімнати.

- Мені шкода, що Сергій став між нами, - говорила Оленка в спину подрузі.

- Якби тільки це, - зітхнула Діана, зачиняючи за собою двері.

Оленка дивилася на яйце, що сиротливо лежало на тумбочці, якому була відведена роль вісника перемир'я.

Обличчя дівчини скривилося в незадоволеній усмішці.

Яйце полетіло в протилежну стіну, але чомусь потрапило у вікно.

Склом поповзли ледь помітні тріщини.

***

Ласкавий теплий червень, перший місяць довгоочікуваного літа, зігрівав жителів Південної Пальміри і саме Місто вдень і остуджував дороги, тротуари, парки та сквери ночами, які ще залишалися прохолодними.

Закінчилися іспити у звичайних, загальноосвітніх школах та учні вирушили на заслужений, вистражданий відпочинок.

Закінчилися іспити у хореографічному училищі. Щоправда, не всі обличчя майбутніх балерин та танцівників світилися радістю. Серед них були ті, хто не зумів перейти до наступного класу, і причин було безліч.

Навіть при найперспективнішій генетиці, навіть при титанічній працьовитості, організм, що росте, може видати неприємний сюрприз, і якщо хлопчика, що різко почав рости і набирати вагу, все ж таки переводили в наступний клас, давши найсуворіші рекомендації в плані коригування харчування і продовження занять влітку, то для дівчаток, які, з погляду обивателя, залишалися невисокими і худенькими, зайві сантиметри і кілограми ставали фатальними.

Звичайно, їх ніхто вже не висміював і не дорікав. Час каторжної праці та драконівського виховання минув. Педагоги втішали і балерин, що не відбулися, та їхніх батьків. Давали найкращі поради. Рекомендували віддати дівчинку до школи бального, сучасного чи народного танцю, де її, що відучилася кілька років у хореографічному училищі, візьмуть із дорогою душею!

Але для класичного балету параметри важливі як ніде! І навіть танцівниці, які назавжди застрягли в кордебалеті, не повинні виділятися ні ростом, ні, тим більше, вагою.

Найбільше відрахованих припадало на учениць з четвертого по шостий класи. Саме в цьому віці у дівчат починалося гормональне дозрівання, і досвідчений педагог розумів, що Рубікон перейдено. Ну не стануть у майбутньої балерини вужчi плечі чи стегна! І менше зростом їй не бути! І навіть якщо станеться диво і дівчинка зупиниться у розвитку до тринадцяти-чотирнадцяти років, то ризикувати, продовжувати вкладатися в неї кошти та час, сподіваючись на краще – ніхто не буде! Та й дива, якщо й трапляються, то вкрай рідко.

До першого класу хореографічного училища зараховувалися, зазвичай, тридцять учениц. До випуску, у найкращому разі, «дотягувала» від сили половина.

А тому, покидали кабінет Звездинської, бурмочучи крізь зуби прокляття, заплакані дівчатка та їхні розлючені матусі, які, втім, розуміли – провини старшого педагога хореографічного училища в тому, що донька «зростає як на дріжджах» немає жодної.

Наступного дня після іспиту учні роз'їжджалися по домiвках.

Усі, окрім тих, хто цього року випускався.

Їм належить взяти участь у концерті, який багато в чому визначить подальшу кар'єру.

Ну а поки що в дні, що залишилися, випускники до знемоги репетирували в танцкласах, відточуючи кожен елемент, кожен па, кожен рух.

У загальноосвітніх школах випускні бали завжди планувалися на 22 червня. Хореографічне училище саме цього дня має показати, чого досягли його випускники, на сцені Театру Опери та Балета.

Цього року випускалися дванадцять дівчат та десять юнаків. Таке співвідношення не було чимось незвичним. Скоріше навпаки. Як правило, балерин, що доучилися до випуску, завжди набагато більший. Кожен із випускників має виконати і сольний, і парний танець. І звичайно, те, що якщо і не з найкращим, то з найкрасивішим випускником танцюватиме соплюшка-семикласниця, у випускниць захоплення не викликало. Бо замість па-де-де з партнером вони мали обмежитися па-де-труа або груповим танцем, у якому візьмуть участь лише балерини.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше