Розділ п'ятий

- А ось і я! - На порозі кімнати гуртожитку стояла усміхнена Оленка. - Ну як ти? - Запитала Діану і відразу приступила до розповіді про те, як провела тиждень канікул.

- Знаєш, а ця товста Машка не така вже й погана виявилася! - Леночка скривилася, розглядаючи порожні плічка в шафі. – Як тут тісно, ​​– обурилася, – нікуди навіть речі повісити! - глянула на подругу: - А ти не можеш перекласти своє ганчір'я на полицю? Мої сукні та костюми можуть пом'ятися, а для твоїх, - хмикнула, - нарядів це не страшно.

- Ну і що там із Машею? - Нагадала Діана, виконуючи прохання подруги. - Її знову привозили до дому твого батька?

- Ні! - Оленка акуратно розміщувала в шафі , що звільнилася, обновки. - Я у них вдома гостювала цілих три дні!

- А як же Тимур Айдарович? - Здивувалася подруга. - Забрав на канікули, щоб зараз відправити до незнайомого будинку?

- Багато ти розумієш! – обурилася Оленка. - Папка мав відлучитися у справах! Адже він у мене бізнесмен! Він запропонував мені на вибір - або залишитися в його будинку і дивитися на цю гримзу Наташку, або поїхати в гості до Машки чи Світлани.

- І ти обрала Машу, - констатувала очевидне Діана.

- Ага! – кивнула Оленка. - І, уяви собі, добре провела час! Ми втрьох з Машею та її мамою об'їздили всі бутики! Бачила б ти, як вони вміють розмовляти з цими плебейками-продавщицями! А потім були на концерті у Палаці спорту! І щовечора вечеряли в ресторані! Я навіть їхати не хотіла, коли папка за мною приїхав!

– А що за бізнес у твого батька? - Перевела розмову на іншу тему Діана.

- Бізнес та й бізнес! - Нахмурилася Оленка. - Грошовий! – подивилася у вікно. – Знаєш, тато не любить, коли я ставлю питання про в'язницю чи про його роботу. Відразу замовкає чи каже так, що начебто й відповів, а все одно незрозуміло ні біса! А я не хочу його злити і засмучувати! - насупилась, продовжуючи милуватися красою торговельного порту.

У кімнаті повисло гнітюче мовчання.

- Ти все правильно робиш, - Діана відчула, що подруга ніби потребує її схвалення. - Батько сам про все тобі розповість, коли вважатиме за потрібне.

- Так? – здивувалася Оленка, наче чекала чогось іншого. - Ось і я так вирішила! - Запитала, ніби згадавши про те, що і у Діани могли б бути якісь новини: - Ну а ти як? Що мовчиш? Чому нічого не розповідаєш? Мабуть, знову просиділа всі канікули, уткнувшись у книжку?

- Ну чому ж? - Усміхнулася подруга. - Займалася в танцзалі потроху. Двічі з Милочкою в кіно ходили. З'їздила до дитячого будинку, дізналася, чи зможу побути цього літа на дачі.

- Звісно, ​​зможеш! – перервала розповідь Оленка. - Хто ж відмовиться від безкоштовної рабсили?

Діану покоробила відповідь, але вона не стала загострювати на ньому увагу:

- Ти, сподіваюся, в ресторанах вечеряючи, не набрала зайвої ваги? - Запитала і відразу пошкодувала про сказане.

Але Оленка тільки зареготала у відповідь:

- Ні! Я цим халдеям таке влаштовувала! Вимагала, щоб моя порція відвареної тріски була рівно сімдесят два грами! Так вони електронні ваги притягли, щоб я могла переконатися, що замовлення виконане, як треба! Машина мама сміялася і казала, що з мене буде толк!

- І що вона мала на увазі? - Обережно перепитала подруга.

– А я не зрозуміла! - Продовжувала веселитися Оленка. - Але все одно було приємно! - Зітхнула: - Завтра знову будемо цією жуйкою харчуватися.

- Ти ж знаєш обмеження в раціоні балерин, - спробувала заспокоїти Діана. - Дієта є дієта!

- Дієта дієті різниця! - Винесла вердикт Оленка. - Я вже в цьому переконалася! Можна харчуватися збалансовано і не жувати силос!

Обговорювати далі меню ресторанів та витівки Оленки Діані розхотілося. Та й за вікном уже густішали сутінки.

– Давай спати, – запропонувала. – Вже майже дев'ять.

- Ну, спати так спати, - Оленка залишилася незадоволена тим, що подрузі не цікаво слухати ні про магазини, ні про ресторани, ні про те, який чудовий смак Машина мати.

***

- Ти вже вирішив, що танцюватимеш на концерті з нагоди випуску? – Мстислава Звездинська та Сергій Істомін лежали на протилежних половинках широкого ліжка господині квартири, наче відпочиваючи від ласок та гарячих тіл один одного. – Потрібно вибрати танець, у якому ти зможеш продемонструвати усі грані свого таланту! Подумай про це! – продовжувала наполягати. – Залишилось лише три місяці!

- Подумав, - Сергій перекинувся на бік, помацав рукою під ліжком, намацав попільничку і пачку цигарок, що терпляче чекають, поки до них дійде черга, вийняв дві сигарети, прикурив обидві. Простягнув одну Мстиславу: - Будеш? – чи запитав, чи констатував факт.

Звездинська посміхнулася.

Як же він, цей хлопчик, встиг вивчити її пристрасті та звички! Адже з дня їхнього першого побачення минуло трохи більше чим півроку. Та й побачень ціх, якщо чесно, було не так вже й багато.

Сіла в ліжку, спершись спиною на подушку:

- І що ти надумав? – жадібно затягнулася, не вважаючи за потрібне перейматися мундштуком.

- Лускунчик, - однозначно відповів Сергій.

Про те, кого саме збирається танцювати коханець, питати було безглуздо. Звичайно - Принц Коклюш! І Тарантелла у другій дії балету якнайкраще продемонструє талант Сергія!

- Досить складна партія, - замислилася Мстислава. - Чи впораєшся ти?

- Упораємося! – посміхнувся Істомін. - Обов'язково впораємося! І ти нам у цьому допоможеш!

- Стривай! - Мстислава мало не закашлялася, поперхнувшись димом.- Ми - це хто?! Якщо мені не відбило пам'ять, Тарантелла - сольний танець!

- А хто сказав, що я маю намір обмежитися Тарантеллою?! – брови Сергія здивовано злетіли вгору. - Якщо мені не відбило пам'ять, - передражнив коханку, - ти сама буквально хвилину тому сказала, що потрібно продемонструвати всі грані мого, - посміхнувся, - таланту. І як ти розумієш, животіти на других ролях до сивого волосся я не маю наміру! А це означає, що треба показати, що я не тільки талановитий сам, а й умію взаємодіяти з партнеркою.