Розділ четвертий

- Тільки цього нам не вистачало! - повторила слова, раніше сказані провідником, акушер-гінеколог приймального покою пологового будинку, куди доставила Ельзу швидка допомога, забравши прямо на пероні залізничного вокзалу. – І чого було перти кудись напередодні пологів? Та ще й у свято!

- Та хто їх зрозуміє, цих столичних дамочок? - підтакувала медсестра, простягаючи лікареві документи Ельзи.

- Мда, - похитала головою акушер, - але назад додому вже не відправиш. А тому веди до палати.

- Мені лягти на каталку? – Ельза зазиралася, шукаючи очима «засіб доставки».

- Ще чого? – посміхнулася медсестра. – Мабуть не присмерти! Так що – ніжками, ніжками та на третій поверх!

Ельза згадала, як метушилися навколо неї лікарі та медсестри, коли вона народжувала Серьоженьку. Але тоді всім заправляв чоловік, сперечатися з яким, вірніше з його гаманцем, не став сам головлікар столичного пологового будинку.

Тримаючись однією рукою за перила, притримуючи іншою живіт, Ельза дерлася вгору мармуровими сходами і мріяла тільки про одне - народити так само безболісно і швидко, як це було з сином.

***

Чомусь стихла біль.

Ельза перестала відчувати рух дитини у собі.

Вона спробувала підвестися, але відразу впала на подушку.

- Треба покликати когось, - прошепотіла, повернувши голову до сусідки по палаті.

- Самі заберуть, коли прийде час! - Повідомила багатодосвідчена породілля. - У мене тут уже третій на світ Божий з'явиться, - заспокоїла: - Лежи та не зли їх, - додала, маючи на увазі персонал пологового будинку.

- А чим же я розлючу? – розгубилася Ельза.

- Та тим, що свято нині! - Зраділа сусідка, нагадавши дату. - Всі веселяться-вітаються, а тут нам народжувати закортіло, - посміхнулася, - от і доводиться їм, сердечним, - кивнула у бік дверей, - спиртом та сухом'яткою свято відзначати. Як тут не роздратуватися? Так що лежи та мовчи.

- Та як вони можуть пити на роботі?! – обурилася Ельза.

- А хто їм заборонить? - Здивувалася сусідка і охнула, схопившись за живіт. - Здається, пора мені в пологовий зал! А то тут «розсиплюся», прямо на ліжку! - І закричала, що є силиі: - Є хто живий?!

Сусідка Ельзи в супроводі двох нянечок, що вхопили її під руки, так само «на свох двох» потопала в пологовий зал, щоб, як сама сказала, «випустити на світ Божий» чергове немовля.

За чверть години нянечка повернулася до палати. Підійшла до Ельзи:

- Ну, а ти що? Довго лежати зібралася? Давай, рожай швидше!

- Можна подумати, це від мене залежить, - образилась на безглуздий наказ породілля.

- Ну, не від мене ж? – засміялася нянька. Змилостивилася: - Гаразд, зараз лікаря покличу.

***

Задерши на Ельзі лікарняну сорочку майже до підборіддя, лікар обмацував її живіт.

– Води відійшли? – поцікавився.- Ні, - похитала головою породілля.

- А чого тебе тоді загалом привезли? – здивувався акушер.

- У поїзді перейми почалися, - виправдовувалася Ельза. - Ну, мені здалося, що перейми.

- Здалося їй, - продовжив висловлювати невдоволення акушер, від якого за версту несло спиртом, цибулею та оселедцем. Випростався, подивився на медсестру, що стояла поруч:

 - Цю - ткнув пальцем в Ельзу, - у пологовий зал! Приготувати все необхідне для прискорення родового процесу. Думаю, за годинку з обома впораємося і зможу вас, бабці, - підморгнув медсестрі та няньці, - по-людськи привітати! А не на ходу, з перекушуванням.

Ельза не розуміла, що збираються з нею робити ці ескулапи, але вдаватися в пояснення лікар явно не збирався. Він вийшов з палати і поспішав кудись коридором.

- Вставай, чи що, - нянечка стояла біля ліжка Ельзи. Допомогти їй піднятися вона не поспішала.

***

Ельза лежала поряд із сусідкою по палаті. Їй зробили кілька внутрішньовенних уколів, яких знову почалися і посилилися перейми.

- Ну давайте, бабці! Швиденько! - Лікар, склавши руки на грудях, стояв між породіллями.

Першим прийшов у цей світ син сусідки Ельзи.

І буквально за десять хвилин народила Ельза.

Народила, як хотіла – швидко та майже безболісно.

Няньки, вдоволено посміюючись у передчутті майбутнього банкету з приводу свята, відвезли жінок до палати, де вже було шість породіль, які стали матерями цього дня і цієї ночі.

Немовлят туго сповили і переправили до «дитячої».

До того, як дитину кластимуть на груди матері одразу після народження – пройдуть ще роки.

- Відпочивайте і нам не заважайте! - Весело повідомила одна з нянечок.– Діток принесемо на годування завтра вранці, а поки що – усім спати! - І клацнула вимикачем, зануривши палату в темряву.

- Гарненька в тебе дівчинка народилася, - шепотіла Ельзі сусідка, що опинилася поряд з нею і в цій післяпологовій палаті.

- Її так швидко віднесли, - тихо відповіла Ельза, - що я й до ладу розглянути не встигла.

- Ще надивишся, - шикнули на бовтанок із сусіднього ліжка. - Давайте спіть і нам не заважайте. Завтра вранці принесуть наших горлопанів.

***

Вранці замість новонароджених у палату, де лежали вчорашні породіллі, ввезли візок із пляшечками та пристосуваннями для зціджування молока. На кожній ємності красувалося бирочка з ім'ям та прізвищем матері.

- Понаїдуть тут всякі, - незнайома нянечка, яка заступила на зміну годину тому, несхвально поглядала на Ельзу, - понавозять нам зарази всякої! – поставила на тумбочку пляшечку та «відсмоктувач».

– Де наші діти? – сполошилися матусі. - Що трапилося?!

- Стафілокок трапився! – нянька знову зиркнула на Ельзу. - До вчорашнього дня все було нормально, а як понапривозили невідомо кого з вокзалу - так завітайте вам.

- І що тепер буде? – молоденька матуся, що лежала недалеко від Ельзи, схопилася руками за обличчя, явно вигадуючи собі усілякі жахи.

- Діти – на карантині! - Голос няньки не став доброзичливішим ні на йоту. – Молоко зцідіть. Я заберу. Через півгодини прийде медсестра візьме у вас кров та мазки, - і вийшла, залишивши породіль губитися у здогадах.