Частина четверта. Розділ перший

Для учнів хореографічного училища передбачені лише весняні та літні канікули.

Коли діти, які навчаються у звичайній школі, вдаються до зимового відпочинку, починаються ранкові та денні спектаклі, в яких задіяні всі майбутні балерини та танцівники, починаючи з другого класу.

Канікули осінні скасовані тому що учні щойно встигли ввійти у звичний режим після канікул літніх. Вибиватися та розслаблятися зовсім ні до чого.

Перед літніми канікулами наприкінці кожного навчального року обов'язково буде іспит! І перед ним доведеться чимало попрацювати, щоб заслужити переведення в наступний клас.

А тому тиждень відпочинку навесні не буде зайвим.

Батьки забирали «домашніх» дітей, щоб якщо і не підгодувати їх під час канікул, то дати хоч трохи відпочити від неймовірних навантажень. Вихованці дитячого будинку залишалися нудьгувати і тинятися без діла у стінах житлового корпусу хореографічного училища.

Весняні канікули для педагогiв не передбачали відпочинку. Складалися програми на випускний іспит та концерт для тих, хто цього року закінчить навчання. Вичитувалися і писалися нові, абсолютно нікому не потрібні методички, без яких не може обійтися жодна установа. Включно з Міністерством Культури. Розсилалися обов'язкові запрошення на випускний концерт усім директорам та хореографам театрів, які, звичайно, приїдуть і без повідомлення про майбутню подію, але порушувати заведений порядок не варто.

А тому, якраз двадцять третього березня, в кабінетах педагогів змінювали один одного батьки учнів, просячи дозволу вилучити дитину зі щільних обіймів служителів Терпсихори. Підписувалися документи, які зобов'язують тат і мам повернути дитину в строго вказаний час.

***

З вікна кімнати Діани і Леночки відкривався чудовий краєвид на торговельний порт. І цей розкішний краєвид радував обох до останнього часу.

- Ніхрена не побачу! - Оленка відійшла від вікна і плашмя впала на старе ліжко, що жалібно рипнуло панцирною сіткою.

- А що ти хотіла побачити? - Діана підняла на подругу очі, відірвавшись від чергової книжки. Вона вже давно перечитала все, чим могла похвалитися небагата бібліотека училища, а тому з недавніх пір Людмила Марківна почала постачати літературою свою улюблену ученицю.

Милочка намагалася підібрати для дівчини книги з особистої бібліотеки, які, на думку педагога, відповідали б віку читачки, але таких було мало. В основному, на книжковій полиці Людмили тіснилися романи любові в м'яких обкладинках. Вибрати з них щось більш-менш пристойне складно, але можна.

- Як що?! - Здивувалася Оленка. – Хочу побачити, коли за мною папка приїде! Він має забрати мене на канікули! - Закусила губу: - Ось даремно я відмовилася, коли він хотів купити мені телефон!

- Ти знаєш, що в училищі заборонено користуватися будь-якими гаджетами, - спокійно заперечила Діана. - При першому ж шмоні телефон вилучили б, а ти могла отримати черговий втик від Мсти, - зітхнула, - а воно тобі треба? І так наша «зірка» тільки-но заспокоїлася. Перестала тобi дошкуляти.

- Ідіотський порядок! - Невдоволено бурчала Оленка.– І я могла б сховати так, що ніхто не знайшов би!

– Де?! – Діана обвела поглядом кімнату, в якій крім двох ліжок, тумбочки, на якій дівчата робили домашні завдання із загальноосвітньої школи, та спільної шафки нічого не було. Вузькі дверцята, розташовані праворуч від вхідних дверей, вели в суміщений санвузол, якщо таким можна назвати унітаз, потрісканий і пожовклий від часу, і умивальник, в якому майже ніколи не було теплої води. Якщо врахувати, що цей санвузол був розрахований на дві кімнати, то схованка з нього була така собі. Тим більше, що дівчатка, які живуть через стінку від Діани та Оленки, подругами для них не стали. Якби виявлять щось із «заборонки» - докладуть Мсті в ту ж секунду!

- Знайшла б де! - Огризнулася Оленка, простеживши за поглядом подруги. – А тобі аби заперечувати! Хочби потішилася, що скоро за мною папка приїде!

- Оленко, я радію, - Діана відклала в бік книжку і пересіла на ліжко подруги. - Ось правда-правда! Тільки я не вмію виражати емоції так, як ти.

- Це погано! - Безапеляційно заявила подруга. – Балерина має бути пристрасною та емоційною! Зал має спалахнути не лише від її таланту, а й від одного погляду! Партер та ложі повинні підкоритися їй! Слідувати, куди вона вкаже одним пальчиком! Таке призначення Прими! Вміти керувати натовпом!

- У тебе є всі ці риси, - посміхнулася Діана. - І ти обов'язково досягнеш мети! - Зітхнула, - ну а я в Прими не прагну.

- Ну так, - підтвердила Оленка, - не з твоїм характером стати Прімою! Надто вже ти м'якотіла.

- Та яка вже є, - насупилася Діана.Подруги зраділи стукоту, що роздався, у двері, який попередив назріваючу сварку.

На порозі кімнати стояв Тимур Айдарович Халфін.

***

Тільки двічі на рік, перед початком весняних і літніх канікул, батькам було дозволено зазирнути в житло дітей, щоб допомогти зібратися, якщо в цьому виникне потреба.

- Доброго дня, панночки, - кивнув обом дівчатам одразу.

 - Ой, папко! - Оленка пружиною вискочила з ліжка і кинулася на шию батькові. - Ходімо швидше! Я вже зачекалася! - Подивилася на Діану: - Ну все. Зустрінемось за тиждень. Бувай!

– Ти вже зібралася? – поцікавився Тимур. - Де твоя сумка?

- А навіщо?! - Леночка безтурботно розреготалася. - Там, - тицьнула пальчиком у шафу, - тільки зимові речі! Я їх залишу, а на весну треба щось новеньке купити! – злякано подивилася на батька. - Ти ж купиш?

- Звичайно, куплю, - посміхнувся Тимур, - завтра поїдемо по магазинах.

- Чому завтра? – насупилась Оленка. - Ще зовсім не пізно! Ми й сьогодні встигнемо!

- Сьогодні, - відповів Тимур, - я хотів би поговорити з Діаною. Твоєю подругою. - Додав: - Якщо вона має час і бажання мене вислухати.

Діана, що кинула на отця Лєночки тільки швидкоплинний погляд, коли Тимур увійшов до кімнати, дивилася на нього повними здивування очима: