Розділ восьмий

Діана зрозуміла, що Оленка ось-ось засне. Подружка почала повторюватися, розповідаючи про те саме, в невідомо який раз.

З самої Діани сон злетів уже давно. Вона пригальмувала Оленку:

- Не спи!

- Я не сплю! - Награно-бадьоро відповіла подруга.

- Я все зрозуміла і про магазини, і про будинок з охороною, і про гостей та їхніх дітей! Але ти зовсім нічого не розповіла про батька!

- Як це не розповіла? - Оленка сіла в ліжку, обернулася до Діани. – Все я тобі розповіла!

- Ні-чо-го! – Діана жалкувала про те, що змушена повідомити подрузi. - Ти не знаєш ні про те, хто твій батько, ні чим він займається, де працює, якщо працює взагалі, звідки в нього цей будинок? Не знаєш про те, коли він вийшов із в'язниці, як минули його роки ув'язнення! І чому він сказав: «Після загибелі твоєї матері?!»

- А як він мав сказати?! - Оленка штовхнула Діану. - Після того, як я вбив маму? Ти в своєму розумі?!

- Сподіваюся, що у своєму, - зітхнула Діана. - Просто турбуюся про тебе.

- Значить, ми вже зовсім помирилися?! - Зраділа Оленка, додавши, - Ну, якщо ти турбуєшся?

Діана зітхнула. Якщо ще вранці вона злилася на подружку, думала, що ніколи в житті і словом з нею без потреби не перемовиться, то зрозуміла під час розповіді Оленки, що потроху розмерзає. Що кудись зникають злість та образа.

"Люди різні", - думала Діана. – «Вони і відчувають, і діють по-різному. І це зовсім не означає, що людина погана. Просто для Оленки вчинити так, як вона вчинила – зазвичай. Так, вона безладна, вітряна, закохана, егоїстична. Може, дорослішання скоригує ці неприємні риси характеру. А на сьогоднішній день її потрібно сприймати такою, якою вона є. Або не сприймати зовсім і не підпускати себе. Але я не можу так вчинити! Не можу кинути Оленку одну! Адже тут, в училищі, крім мене, у неї нікого немає!» - Діана вибралася з ліжка подружки:

– Все, давай спати. Я втомилася, та й тобі треба виспатись. Згадаєш моє слово, завтра до першого уроку Мстя обов'язково припрє в клас!

- На що? – крізь сон пробурмотіла Оленка.

- На то, - Діана натягла на голову ковдру.

***

Мстислава Звездинська любила виставити напоказ свою ідеальну струнку фігуру. Продемонструвати всім наочно, як має виглядати та, що пішовши зі сцени, не перестала ретельно стежити за собою.

А тому, не кожен день, але досить часто, Мстислава, вирушаючи на урок у клас, одягала балетну форму, що якнайкраще підкреслює кожен м'яз і кожен вигин тіла.

На учениць початкових класів візит Мстi справляв незабутнє враження! Бачити старшого педагога в щільному лайкровому купальнику, майже такому ж, як і на них, але набагато кращої якості, в тонкій шопенці, майже такій самій, як і на них, але з натурального шовку, в гетрах до середини стегна, майже таких же, як і на них, але пов'язаних вручну з вовни вікунії, м'яких і теплих навіть на вигляд – для юних балерин не було щастя вище!

Але перед ученицями старших класів, для яких шик форми вже давно перестав існувати, змінившись функціональністю, хизуватися в білих абсолютно нових пуантах і купальнику було нерозумно. За роки, проведені в стінах училища, учениці, що подорослішали, більш стрункі і гнучкі, ніж Звездинська, могли помітити вади у постаті, неприпустимі для балетних.

Чорно-білий костюм від Шанель, спідниця-олівець якого вигідно підкреслювала стрункі стегна і тонку талію, чорні туфлі на височенному підборі від Валентино Гаравані, димчасто-сірі шовкові панчохи зі швом, що закінчується на п'ятковому миску крихітним бантиком., для вiзиту в  клас, де вчилися Діана і Оленка підходили якнайкраще.

Мстислава Борисівна Звездинська знала у якому вигляді перед ким треба постати!

Учениці, що вже встигли розігріти і розтягнути м'язи, побачивши двері, що відчинилися, відійшли на два кроки від верстата, і присіли в кніксені, схиливши у привітанні голови з акуратними балетними гужками рівно на три сантиметри.

Мстя пошкодувала, що сьогодні не спільний урок. Але упускати можливість було не можна! А тому, пройшовши на середину класу, гаркнула:

- На терези!

Милочка чудово розуміла, що переривати урок подібним чином неприпустимо, але сперечатися зі Звездинською, вираз обличчя якої не обіцяв нічого доброго, не стала.

– Нормально! Допустимо! Зійде! - Коментувала Мстя побачені цифри. Милочка відразу ж записувала сьогоднішні показники ваги в журнал.

Мстислава витріщила очі і розплющила рота, дивлячись на табло терезів, коли на них встала Оленка:

- Це що таке?! - закричала так, наче побачила, як мінімум, центнер. – За три дні у лікарні, в яку ти, нібито потрапила, розібратися на шістсот грам?! Свиня! Корова! Мамонтиха! - Виплювала образи в обличчя дівчині. – Даю тобі три дні! Якщо показник ваги не прийдуть у норму – вилетиш із училища, як не відповідаюча балетним нормам!

- Славочко, - спробувала втихомирити подругу Людмила, - її вага навіть зараз не перевищує норму.

- Не смій мені вказувати! - Мстислава, на відміну від Милочки, на шепіт не перейшла, а продовжувала репетувати, як продавчиня на базарі.- Розбалювала цих шалашовок! Найгіршого класу не було за всі роки мого викладання!

Співучниці Оленки, які почали тихенько хихикати на початку «розносу», злякано завмерли і замовкли, зрозумівши, що гнів Мсти зараз обрушиться на всіх.

- Балерини, матір вашу! - продовжувала шаленіти Звездинська. - Опці-дриці вам витанцьовувати на сільській гулянці, а не на сцені танцювати! Дерев'янки товстом'ясі! - Перевела погляд на Людмилу: - Коли, кажеш, у вас парне заняття?! Післязавтра? Готуйтесь! Прийду, перевірю, чи зможуть танцівники в руках утримати?! Чи впадуть на паркет під вагою слоноподібних?! - І пішла, грюкнувши на прощання дверима.

- Ну, все, дівчатка, - зітхнула Людмила. – Повертаэмось до верстата! Продовжимо заняття!

***

- Оленко, та не переживай ти так! - Заспокоювала подругу Діана. - Нормальна вага у тебе!