Роздiл восьмий

Оленка збрехала, сказавши Діані про те, що не пам'ятає події минулого вечора.

Вона все чудово пам'ятала!

І їй було так соромно! Вона готова була віддати все на світі, щоб викреслити цей сабантуй не лише зі своєї свідомості, а й з пам'яті тих, хто став свідком її ганьби.

Дівчина натягла на голову ковдру та протяжно застогнала. Чи то від похмільного болю, що розриває голову, чи від сорому, що розриває душу. Вона думала, що б такого створити, що втнути, аби вчорашні товариші по чарці пошкодували про те, що образили і принизили її?! Незаслужено, зауважте, принизили!

Ось захворіти б! Тяжко і надовго! Злягти із запаленням легень! А ще краще – загриміти до лікарні! Щоб приходили, навідувалися. А вона така лежить собі в ліжку з гарячковим рум'янцем на щоках, і ледве чутно шепоче: «Я не серджуся на вас. І всім прощаю». А потім взяти і померти!

Оленка відразу обсмикнула саму себе. Ні! Вмирати вона зовсім не хотіла! Задумалася.

Що там говорила Мстя про перші місячні? Що вони викликають в організмі дівчини гормональний вибух, що загрожує не тільки змінами у вазі та зростанні, але й розбудовою психіки!

Ось воно, виправдання! Зраділа, та ненадовго.

Адже не станеш ходити коридорами училища і розповідати кожному зустрічному-поперечному, що розмінстуювалася в такому юному віці. Потрібно вигадати щось інше!

Думки клубилися та сплутувалися. Оленка і сама не зрозуміла, коли знову заснула.

***

Учениці сьомого класу вже розминалися та розігрівалися біля верстата, коли до класу увійшла Людмила Марківна.

Діана одразу кинулася до педагога, не звертаючи уваги на супроводжуючі смішки та перешіптування. Вимовила, ледь чутно:

- У Оленки місячні почалися. Вона сьогодні на заняття не прийде.

- Ось як?! – брови Людмили здивовано злетіли гору. – А в мене дещо інша інформація про причину нездужання твоєї подруги!

Діана почервоніла до коріння волосся. Вона, звичайно, розуміла, що про вчорашнє пришестя доповiдуть обов'язково! Але не думала, що це станеться так швидко!

- Ви можете піти до нашої кімнати і переконатися самі, - прошепотіла, крізь щільно стислі зуби.

- Навіщо? - Милочка не відводила очей від обличчя учениці. - Я тобі вірю. До вас зайду обов'язково, але після вечірніх занять. - Діана кивнула, приймаючи сказане до уваги. - Іди на місце! - Звеліла Людмила.

Діана підійшла до верстата, поклала руку на планку, зібралася, маючи намір приступити до занять.

Людмила Марківна вийшла на середину танцкласу:

– Почнемо! – вона намагалася вести урок, як завжди, але раз у раз відволікалася, згадуючи ранкову розмову з Мстиславою.

***

- Погань! Погань! Погань! - Звездинська не збиралася ні стримувати емоції, ні підбирати слова. - Нажерлася, як свиня! Виставила себе на посміховисько! Та ще й Серьоженьцi на шию вішалася!

– Звідки інформація? - Милочка чудово знала про здатність суперниць-співучак робити з мухи слона. - Потрібно поговорити з дівчинкою.

- Поговорю! - тон Мстi не обіцяв нічого доброго для учениці, що проштрафилася. - Притягнеш її до мене за патли після уроку! І нехай спробує не з'явитися на заняття сьогодні!

- Приведу, - кивнула Людмила. Додала: - І ти б акуратніше була з цим Серьоженькою.

- Не твого розуму справа! – скрикнула Мстя.

- Не мого, - погодилася Милочка. — Але сама лікті кусатимеш, якщо хтось вас застукає, і по училищу поповзуть чутки.

Мстислава відвернулася до вікна. Вона розуміла, що Людмила має рацію. Що якщо дізнаються про її зв'язок із сімнадцятирічним хлопчиськом, то скандалу не уникнути! Але нічого не могла з собою вдіяти.

Тільки-но Мстислава згадувала обличчя юнака, ледве чула його голос, ледве до її ніздрів долітав запах молодого чоловічого тіла, як обертом йшла голова, зникали всі табу та заборони.

***

Сергій Істомін у сімнадцять років давно зрозумів силу своєї привабливості для жіночої статі. І вже давно встиг пізнати тілесні радощі.

Його першою жінкою стала одна з балерин Маріїнського театру, де юний танцівник, якому на той момент ледве виповнилося шістнадцять, брав участь у новорічній виставі.

Балерина не була Прімою, але й від підтанцьовування в кордебалеті давно пішла. Виконувала другорядні, але значні партії, тому від нестачі шанувальників, що дарують величезні букети, не страждала.

Вона попросила юного Серьоженьку допомогти дістатися до будинку з ось цим купою «силосу», як сама назвала квіти, що трепетно ​​вручаються.

Північну Пальміру занесло снігом. Спіймати чи викликати машину в таку негоду було проблематично, балерина жила неподалік театру, а тому Сергій із радістю погодився.

Сказати про те, що він одразу й не зрозумів, що від нього потрібно після швидко випитої чашки гарячого чаю – значить збрехати.

Та й що тут незрозумілого, якщо дамочка, спритно звільнивши юнака від светра та сорочки, так само спритно почала стягувати з нього штани.

Перший досвід володіння жіночим тілом якщо і не кинув у невимовний захват, то й байдужим юного коханця не залишив. Секс, під керівництвом досвідченої партнерки, зважаючи на повну відсутність часу, зумовлений короткою перервою між денною та вечірньою виставами, був швидким і не обтяженим прелюдіями.

- Біжи додому, - усміхнулася балерина, вiдправляючи Сереженьку. - Мені треба трохи відпочити. Вечірня вистава – це тобі не ранок, де й пофілонити можна. - Додала: - Не надумай балакати в театрі! Я знайду, як викрутитись, а тобі небо в овчинку здасться!

- Я й не збирався! - Образився Сергій, дивлячись на двері, що зачинилися.

Він страшенно засмутився, побачивши, що за кілька днів честь «нести силос» запропонована зовсім іншому.

Правда, балерина примудрилася знайти момент і шепнути йому на вухо:

- Не сердься. Тобі не можна так часто!

- Це чому ж? – здивувався.

- Тому що жінок секс бадьорить, а чоловіків виснажує! А кому потрібний танцівник, що ледве пересувається по сцені? - І випурхнула на вулицю слідом за проводжатим.