Розділ сьомий

- Що там сталося? - Діана, розуміючи, що перебувати в суспільстві Сергія їй доведеться як мінімум ще півгодини, вирішила з толком використати час.

- Якщо чесно, то я й сам не зрозумів, з якого переляку розлютилася твоя сусідка, - знизав плечима Сергій.

- Не сусідка, а подружка, - пробурмотіла Діана.

- Та яка різниця?! - Істомін почав злитися на це дівчисько, яка весь час намагається його поправити, а то й поставити в незручне становище.

– Розповідай, – дівчина бачила, що Сергій чимось незадоволений. Втім, що означає чимось?! Тягти Оленку на своєму горбі, а потім, як «подяку» бути нею ж обблюваним?! Це розлютить будь-кого!

Діана, як зразкова учениця, склала руки на колінах і всім своїм виглядом постаралася пояснити, що готова слухати.

***

Коли Оленку звичним способом, перемістили в кімнату юнаків, «сабантуй» якщо і не був у розпалі, то явно свідчив про свій початок розставленими на столі склянками, на дні яких хлюпалися залишки вина і попільничкою, повною недопалків.

- А ось і ми! Я й шампусік! - проголосила Оленка і, чекаючи вітально-радісних вигуків, завмерла в центрі кімнати.

Очікуваного ажіотажу її поява не справила.

На почесному місці, в обшарпаному кріслі біля стіни, сидів Сергій Істомін і про щось весело розповідав присутнім біля нього.

Якщо з тим, що навколо її кумира юрмляться юнаки, Оленка ще якось могла змиритися, то дві учениці випускного класу, що посідали на підлокітники крісла, викликали в закоханому серці обурення.

Не чекаючи, поки її помітять і обслужать, Оленка підскочила до столу, схопила пляшку шампанського і погвинтила мюзлі. Корок з гуркотом покинув вузьку шийку. Напій із шипінням полився на стіл. Леночка направила струмінь у склянку. Наповнила та випила залпом.

- Кому сидимо? – весело запитала приголомшених її бурхливою діяльністю замовклих господарів кімнати та їхніх гостей. - Прислуга у нас не передбачена і я, точно, в неї не наймалася! Підповзай хто шампусика хоче!

Шампанського хотіли усі. І всі розуміли, що ця пигалиця, запрошена тільки заради принесеного нею «бухлішка» запросто влаштує «показовий виступ» і якщо не висьорбає все сама, то точно виллє на стіл.

Хлопці підійшли до столу, хтось розлив залишок у пляшці по склянках. Прихопивши ємності, попрямували до своїх подружок на сьогоднішній вечір. Дівчата, що сиділи на підлокітниках крісла Сергія, своїх місць залишати не мали наміру.

Натомість встав сам Істомін. Чекати, доки йому «подадуть» було якось непристойно.

У крісло, що звільнилося, відразу плюхнулася Оленка, яка встигла прихопити ще повну нерозкупорену пляшку.

- Щось нудно у вас, - повідомила присутнім свою думку про їхній сабантуй. - Знала б, що тут така туга зелена - не прийшла б зовсім!

- А тебе ніхто і не кликав, - пробурмотіла одна з дівчат, що сиділи на підлокітнику, і встала з насидженого місця. Вона дивилася на Оленку, готуючись пояснити "на пальцях" і роль дівчинки на цій вечірці, і те, ким вона є в очах присутніх.

Сергій про щось говорив юнакам, що зібралися навколо нього. Вся компанія весело сміялася, поглядаючи на крісло, в якому сиділа Оленка. Над ким вони сміялися? Над нею? Або над малявкою-недоліком? Випускниця з'ясовувати не стала. Але щоб відгородити себе від можливих глузувань, перебувати поруч «з цією» порахувала нижче за свою гідність.

Залишок шампанського, який не встигла розлити Оленка, був випитий дуже швидко. Всі вважали, що непогано б і додати, але «власниця бухлішка» не поспішала з ним розлучатися. Вона наче чекала, що хтось попросить пожертвувати шампанським заради загального розваги. І дочекалася.

- Іди, - один із юнаків підштовхнув у спину Істоміна.

Всі розуміли, що прийшла в цю кімнату Оленка тільки заради нього.

- Чи не бажає майбутня Пріма пригостити свій кордебалет? – шуткував Сергій, низько нахилившись над дівчиною і дихаючи їй прямо у вухо.

Від шепоту кумира та його гарячого дихання по тілу Оленочки побігли мурашки. Здавалося, нахились він трохи нижче, наблизься хоч на пару сантиметрів, і торкнеться її щоки губами.

Чекати на милість від природи Оленка не збиралася! Вона ледь помітно хитнула головою, і всі присутні радісно зареготали:

- Вселюдний поцілунок! За це гріх не випити!

Збоку справді могло здатися, що Сергій поцілував дівчину. Не просто цмокнув у щічку, а обдарував інтимним поцілунком кудись у область між вушком та шиєю.

- Заради тебе – будь що! - Леночка не збиралася знижувати голос. – Тримай! – простягла пляшку.

Сергій не те щоб зніяковів. Особливого приводу для збентеження не було. Адже не в ліжку його застукали з цією малявкою!

Він розлютився. Тому що чудово розумів, що тепер йому не уникнути сальних жартів товаришів по навчанню, які і так не можуть втямити, чим викликана повна відсутність інтересу до дівчат. Знову поповзуть плітки про його нетрадиційну орієнтацію, цього разу присмачені підозрами в любові до малолітків.

- Шампанське – дівчатам! - Поставив «зароблену» пляшку на стіл. – А сильна стать вип'є чогось міцнішого. - Криво посміхнувся і дістав зі свого портфеля, що стояв на підлозі, пляшку горілки «Абсолют».

Гості загомоніли:

- Оце так! Ось це правильно! - Поцікавилися, - Звідки бабло на такий напій?

 - З кишені! – пояснювати, звідки в нього гроші на дорогу горілку Сергій не збирався.

- Я теж буду горілку! - всі вже встигли забути про самотницю, що сиділа в кріслі біля стіни, коли вона нагадала про своє існування.

Дівчина підійшла до столу, поставила порожню склянку, подивилася на Сергія:

- Наливай!

- Ще чого, - Істомін усе ще сердився на цю пигалицю, що виставила його на посміховисько. – Кожен п'є те, що приніс. От і сьорбай свій шампусик.

Леночка була готова розплакатися від образи. Але дати можливість комусь побачити її сльози? Ну вже ні!

Вона взяла свою склянку з шампанським, повернулася до столу спиною, ніби збираючись вирушити в нікому вже не потрібне і нецікаве крісло. Почула характерний звук горілки, що ллється.