Розділ шостий

Доброго ранку, шановні читачі, пані та панни. Та й панове, якщо таких зацікавила моя творчість :) .
Ну ось, одвірок з викладкою виправлений, і ми знову починаємо стежити за долею наших героїнь.
У мене до вас прохання: будь ласка, підписуйтесь на автора! (тобто, на мене:)). Це дасть можливість писати в блозі, якщо виникне необхідність щось повідомити, а не "смітити" в тексті роману.
Не забувайте нагородити зірочкою! Вам не складно, а мені – приємно.
І висловлюйте свою думку щодо прочитаного.
Роман, який пропоную до вашої уваги, вже написаний і він у двох книгах. Третя у задумі. Так що якщо вам подобається те, що написала ваша Рита - ми з вами всерйоз і надовго :).

***

З планів Оленки із завоювання Сергія не виходило зовсім нічого.

Якщо спочатку дівчина, зрозумівши, що її поява поряд юнак ніби не помічає, обходиться малозначущим «привіт» і поспішає повз, спробувала відшукати причину подібної неуважності до своєї персони самостійно, то незабаром, знаючи, що допомоги в такій делікатній справі у Діани спробувала зблизитись з однією з учениць випускного класу. Тієї самої, що колись порадила дівчаткам почати курити, щоб уповільнити ріст і загальний розвиток.

***

Гуртожиток хореографічного училища поділено на два крила.

В одному живуть дівчата, в іншому – юнаки.

У вестибюлі вдень і вночі сидить вахтерка, так само виконує обов'язки прибиральниці в той час, коли учні були на заняттях.

У початкових класах дружба між хлопчиками і дівчатками не тільки не віталася, а й усіляко засуджувалась і запобігала будь-якому способу.

Але діти зростали, вступали у підлітковий період. Хлопчики та дівчатка ставали юнаками та дівчатами. Та й спільні заняття в танцкласі певним чином підганяли зацікавленість у протилежному полі. А тому, якщо на «чоловічу» половину ввечері, опустивши очі в підлогу, повз пробігали учениці старших класів, вахтерка, «балетний цербер» тільки кидала їм услід:

- До одинадцятої! Я перевірю!

***

Підлітковий гормональний вибух – страшна річ! Його не заглушиш ніякими дієтами, не переб'єш засобами, що виснажують. В училищі давно зрозуміли просту істину: «якщо не можеш заборонити – очоли!»

Звичайно, ніхто не проголошував уголос, що відтепер учням дозволено відвідування кімнат протилежної статі. Але цього не було потреби.

Новина про те, що «вже можна» передавалася з вуст в уста і супроводжувалася перемигуваннями та хихиканням.

Мстислава Борисівна, спостерігаючи за реакцією учнів, на одному з перших після канікул занять, побудувавши балерин і танцівників у шеренгу і повільно прямуючи вздовж неї, привселюдно роздала презервативи. Супроводила свій «дар» коментарем:

- Якщо якась дурниця «залетить», то вилетить із училища, як пробка!

Дівчата червоніли, юнаки соромилися, але презервативи брали і швидко ховали хтось у ліф купальника, хтось під обіг гетр.

Діана зі страхом чекала моменту, коли і їй вручать цей шелестячий пакетик. Очі Оленочки весело блищали.

Але і переляк першої, і радість другої виявилися передчасними.

Дійшовши до подружок, Мстя хмикнула:

– Вам ще рано! - І вручила презерватив дівчині, що стояла наступній.

Закінчивши роздачу, стала перед учнями:

- Ви можете відвідувати кімнати одна одної після занять! – і, вважаючи, що вже все сказано, розгорнулася та вийшла з класу.

- І ми?! - Услід педагогу пролунало питання Леночки.

- Тільки після того, як соплі під носом висохнуть! – Мстислава зачинила двері.

***

- Ось гадина! - Скаржилася Оленка подрузі пізно ввечері. – І ці сучки, іржали, як кобили!

- Ти сама винна, - Діана спробувала напоумити подружку. – Знаєш, яка Мстя. Не може жити без того, щоби когось не принизити.

- Але тебе вона не принижувала! – хлюпнула носом готова розплакатися Оленка.

- То я її і не провокувала, - Діана обняла подругу. - Дозвіл на відвідування кімнат хлопчиків не питала, - розсміялася, погальмувала сиділа поруч. - Ну все! Заспокойся! Ніхто не буде з тебе сміятися. Та й до того ж завтра всі про все забудуть.

- Нехай спробують сміятися! – хохотіла Оленка. - Я їм таке влаштую!

Що і кому збирається влаштовувати войовнича подруга, Діана не з'ясовувала. Навіщо сипати сіль на ранку? Їх, цих ранок, моральних і фізичних, у житті балерини і так достатньо.

***

Оленка чепурилася перед дзеркалом.

Задавати питання, куди вона зібралася - не було потреби.

Через кілька днів після невдалої спроби заволодіти презервативом, маючи намір сходити в гості до хлопчиків всупереч забороні Мстислави і будучи розгорнутою вахтеркою на півдорозі, юна витівка швидко знайшла вихід зі становища.

Вікна в кімнатах, що сягають підлоги, якщо дивитися на них зсередини, розташовувалися досить високо над землею. Але хіба може щось зупинити ту, хто бажає залишити «темницю» у будь-який спосіб?!

Звичайно, можна вийти надвір через двері. Але шлях пролягав повз вахтерку! Яка не може не помітити, що одна з учениць має намір увечері залишити будівлю гуртожитку. І звичайно, обов'язково поцікавиться, куди зібралася юна діва на ніч дивлячись? І, отримавши відповідь, все точно задокументує у спільній тертраді, що лежить у ящику столу. А потім, через кілька годин, не забуде зробити помітку про те, о котрій годині повертається учениця і на кілька метрів від неї вражає вином і тютюном.

Залишався єдиний шлях на волю – через вікно!

Вибратися назовні допоможе Діана! Вона втримає подругу, вхопивши за зап'ястя, і опустить Леночку якнайнижче. Стрибок на землю з висоти півметра – для балерини дитяча гра!

Хтось із хлопчаків, проводжаючи юну гостю, підніме легке тіло до рівня підвіконня. Ну а там, вірна Діана знову сприятиме переміщенню подруги в рідні пенати.

***

- Так нормально? - Оленка повернулася обличчям до Діани. - Я сексуально виглядаю?