Частина друга. Роздiл перший

Двері в кімнату відчинилися, наче від пориву вітру.

Біля вікна, спершись ліктями об низьке підвіконня, звісившись назовні і зігнувшись так, що в кімнаті залишалася тільки попка в коротких шортиках, підпирається тонкими стрункими ніжками, курила цигарку Леночка.

- Ти знову?! - Обурене шипіння Діани зовсім не змусило подружку викинути цигарку.

Вона спокійно докурила майже до фільтра і звичним клацанням відкинула решту сигарети подалі від вікна.

Розпрямилася і повернулася спиною до вікна:

- Чого кричиш? – невдоволено скривилася. - Сама знаєш, що з моєю генетикою, про яку я, до речі, маю дуже невиразне уявлення, якщо не куритиму, то рознесе мене вшир за лічені тижні!

- Та з чого ти взяла? - Діана дивилася на подружку. Таку ж невисоку та худеньку, як і вона сама. - Хто тобі сказав, що куріння допоможе стримувати вагу?

– З чого, з чого? - бурмотіла Оленка. – Усі дівчата у старших класах курять! І не приховують цього! Я хочу ще горілку пити скуштувати, - задумливо дивилася у вікно. – Потрібно лише правильно це робити.

- А якщо Мілочка впізнає? – сумнівалася Діана. - Чи ще гірше, Мстя пронюхає? Не боїшся, що попруть із училища за милу душу?

- Не боюся, - посміхнулася подружка. – Вже не попруть. Нам два роки до випуску лишилося! Як там Мстя каже? «Не забувайте, що країна у вас вкладає величезні гроші! І не підведіть ні мене, ні губернатора, ні батьківщину!

- А до чого тут висловлювання Славочки? - Не зрозуміла Діана.

- При тому, що для того, щоб нас вигнали з училища, треба таке дивувати! Вимахати зростом із каланчу! Або розібратися до слонячих розмірів! - Оленка, піднявшись на кінчиках пальців, завела руки за голову і потяглася всім тілом. Короткий топік на вузеньких лямках задерся мало не до крихітних грудей, оголивши ребра, що випирають, і запалий живіт.

***

- Сіськи? - Здивувалася Мстислава Борисівна, помітивши натяк на випулості під купальником. - У тринадцять років? Чи не рано? - І погнала Оленку на ваги.

На щастя, вага залишалася в нормі, та й рости юна балерина явно не поспішала, а тому старший викладач класичного танцю ще раз підозріло оглянув вихованку, як поні на базарі, задоволено хмикнула, не забувши підпустити шпильку наостанок:

- Не вздумай мені ще розменструювати!

Дівчатка, що завмерли біля верстата і з цікавістю спостерігають за принародною розправою, давно знайомі з фізіологією якщо не за підручниками, то за розмовами старших учениць, догодливо захихикали.

"Можна подумати, це від мене залежить", - подумала Оленка. Але вголос промовила:

- Ні в якому разі! - І присіла в кніксені.

Дорогою до школи подружок наздогнала одна з учениць випускного класу. Сімнадцятирічна дівчина цього року закінчувала навчання в училищі та середню школу, і була рада тому, що її відразу ж після повернення з гастролей місцевої трупи зарахують до штату і дозволять танцювати в третьому ряді кордебалету.

- У мене в тринадцять теж були подібні проблеми, - випускниця крокувала поряд із подружками. Звідки вона дізналася про те, що сталося у танцкласі – дівчатка добре знали. Зберегти щось у таємниці було практично неможливо. Хіба що наглухо зачинивши двері до своєї кімнати.

- Так? - Діана скоса подивилася на досить високу за балетними мірками дівчину. – І як же ти цю проблему вирішила?

- Курити почала! – відкрила велику таємницю випускниця. – Є у нас у групі ідіотки, які підсідають на проносне.Або біжать у сортир після кожного прийому їжі, щоб виблювати з'їдене. Так ось. Не надумайте наслідувати їх приклад! Краще курити! Нікотин менше шкоди завдасть, а легені у нас у всіх здорові.

- Цигарки грошей коштують, - пробурмотіла Оленка.

- А ти, коли наступного разу поїдемо на приватний виступ, попроси в якогось дядечка пару цигарок, - усміхнулася випускниця. – Коли простягне пачку – так ненав'язливо заграбасти всю!

- Ти вже пробувала? – невдоволено промовила Діана.

Випускниця лише зневажливо хмикнула у відповідь. Нехай ця дрібниця буде щасливою, що вона, що вже майже відбулася балерина, ділиться з ними «секретами професії»! Насамкінець кинула через плече:

- А щоб менстра пізніше розпочалася – треба горілку пити! - І поспішила до будівлі школи, обігнавши подружок.

***

Діана підскочила до подруги. Двома пальцями спробувала вхопити шкіру на животі та ущипнути. Оленка заверещала. Скоріше весело, ніж злякано, не розмикаючи зчеплених рук, обхопила за плечі Діану, притиснула до себе і, регочучи, впала разом із подружкою на ліжко, що стояло так близько, що не вдалося б промахнутися, навіть маючи бажання.

- Ну все, - зітхнула Діана, звільняючись з рук Оленки, - подуріли і вистачить. Давай переодягатися і пора до школи.

- Кому потрібна ця школа? - Леночка і не збиралася вставати. - Тобі теорема Піфагора допоможе освоїти вертикальний шпагат? Чи навчить крутити фуете краще, ніж Уланова?

- До чого тут одне до іншого? - Закусила губу Діана. - Якщо чесно, то мені подобається вчитися!

- Якщо подобається – йди та вчись! - Оленка повернулася обличчям до стіни, демонструючи явне небажання йти до школи. - А мені ці уроки і даремно не нати!

- Ну потерпи, - Діана сіла поруч із подругою на краєчок ліжка. – Заради мене потерпи! Ще два якихось роки лишилося!

- Ага, два роки, - бурчати Оленка не перестала, але вмовляння прислухалася і почала витягувати з шафи речі, вибираючи, що вдягнути в школу. - Не ще, а цілих! І це за умови, що ти обмежишся восьмирічкою, а не потягнеш мене здобувати середню освіту!

Діана не хотіла розвивати тему навчання далі. Розмова, подібна до цього, відбувалася із завидною постійністю. З інтервалом максимум на тиждень. Вона знала, що Оленка все одно вчинить так, як скаже Діана, але змушувати і вмовляти подружку ох як не хотілося.

***

Цієї весни дівчинки відзначили тринадцятиліття.

Звичайно, за точку відліку було взято день народження Оленки, у свідоцтві про народження якої стояла певна дата. Діани день народження «призначили» довільно. Додавши три місяці до того дня, коли її знайшли на залізничному вокзалі дві сільські баби та молоденький міліціонер.