Частина перша. Роздiл перший

На концерт із нагоди випуску у хореографічному училищі не продають квитків.

Але кожен фанат та любитель балету чудово знає і про день, коли він відбудеться, і про те, що не варто навіть намагатися потрапити до партера. Хіба що на гальорку, бо якщо спробуєш зайняти місце в перших чотирьох лавах, які завжди залишаються порожніми, щоб не заважати хореографам театрів і педагогам училища оцінити працю та талант балерин і танцівників, до тебе негайно підійде спостерігач за порядком у залі і попросить звільнити місце.

Такі казуси, хоч і не часто, але траплялися. Як правило, якщо на концерт приходив хтось із непосвячених, який помітив натовп біля входу до театру і спокусився на відсутність необхідності витрачати гроші на квиток.

П'ятий, шостий та сьомий ряди партеру були віддані хореографам та педагогам. Два наступних ряди завжди залишалися порожніми, являючи собою прошарок між профі, які прибули на «ярмарок наречених» і мають право стати на повний зріст, якщо виникало бажання оцінити виступ з іншого ракурсу, і батьками та друзями тих, кому треба було сьогодні танцювати.

Ще порожній зал наповнювався іонізованим повітрям, що нагнітається кондиціонерами, які будуть вимкнені за годину до початку концерту, м'яко мерехтів вишневим оксамитом крісел, що освітлювалися приглушеним світлом низько опущеної люстри, блищав позолотою лож, і чекав п'ятої години пополудні, коли зберуться глядачi.

***

Ельза Істоміна погано спала вночі. Чомусь вона хвилювалася так, ніби самій доведеться танцювати і складати іспит на творчу зрілість.

Вже давно у Ельзи та Сергія-старшого були різні спальні. І її це більш ніж влаштовувало. Можна, прокинувшись вранці, побачивши кола під очима, не думати про те, як виглядаєш, а швидко привести себе в порядок, провівши консилером за нижнім віком і торкнувшись губ ніжно-рожевим блиском. І тільки потім попрямувати до їдальні та почати готувати сніданок для чоловіка. Якщо він, звичайно, сьогодні ночував вдома.

Ельза уважно оглянула стіл, за яким вже сиділи чоловік та син. Розуміючи, що сьогодні обідати син не стане, задоволено кивнула, побачивши в його тарілці тост з маслом і гарний шматок пісної шинки.

Таким самим меню обмежився і чоловік. Щоправда, замість чаю в його чашці диміла кава.

Ельза вийняла з тостера грінку, налила з кавника ще гарячий напій для себе, присіла до столу.

- Візьми шинку, мам, - син підсунув блюдо. – Дід для нас приготував. Все як треба! Без грама жиру і зовсім не солона.

- Ти їздив до батьків? - Ельза подивилася на чоловіка.

- Так, - кивнув, продовжуючи сніданок, - сьогодні вранці повернувся.

- Дякую, синочку, - Ельза відсунула блюдо з шинкою, - зовсім немає апетиту. Може, трохи згодом.

- Мам, та припини ти мандражувати! – засміявся Сергій. – Я виступлю чудово! І сьогодні познайомлю тебе із дивовижною дівчиною!

- Ти з кимось зустрічаєшся? – поцікавився Істомін-старший.

- Ні, - зніяковів чомусь син. - Вона, Діана, мені дуже подобається, але якось інакше. Не так, як має подобатися дівчина, з якою хочеш зустрічатися. Може, тому що їй лише чотирнадцять?

- А ти в нас уже зовсім дорослий, - посміхнулася мати.

- І відповідальний! – додав батько.

Посмішка зникла з обличчя Ельзи після слів чоловіка, в яких вона знову відчула завуальований закид. Скільки років минуло, а Сергій так і не пробачив їй зраду. Принаймні в його словах Ельза постійно чула нагадування про її провину.

Істомін-старший відсунув порожню чашку:

- Я зараз ненадовго відлучуся, - повідомив сім'ї, - буду вдома до трьох, - перевів погляд на сина: - Ти поїдеш до театру раніше чи дочекаєшся мене?

 - Ні, тату, мені вже треба йти. Тож зустрінемося після концерту.

– Як уже? - Засмутилася Ельза. – Ще лише десять годин ранку!

- Діана, - син уже вставав з-за столу, - одна в гуртожитку. Потрібно побути з нею, заспокоїти та підтримати. Вона хвилюється так, ніби це її сьогодні «дивитися» прийдуть.

Істомін-старший усміхнувся. Він згадав, що побачив свою Лізу вперше на такому концерті. Щоправда, була майбутня дружина на кілька років старша за сьогоднішню партнерку сина. Подумав про те, що це, може, й добре, що дівчина зовсім молоденька. Чим раніше ти заволодієш увагою жінки, чим раніше станеш для неї сенсом життя - тим більше гарантій, що одного разу обраниця не завдасть тобі удару, який він сам отримав від дружини у вірності і відданості якої не сумнівався.

- Чому твоя партнерка у гуртожитку? – лопотала Ельза. – І чому ти маєш танцювати з п'ятикласницею?

- Ой, мам, це довга історія, - відмахнувся син. - Я тобі потім розповім. Або сама Діана розповість, - попрямував до виходу зі їдальні, кинувши на ходу: - Взагалі вона вже сьомий закінчила.

***

Діана сиділа на підвіконні і дивилася на море, що плескалося вдалині. Все ж таки гарне місце вибрав той, хто будував комплекс під училище. Чи раніше тут було щось інше? Дівчина зрозуміла, що нічого не знає про історію будівлі. Дала собі слово, що вже влітку намагатиметься почитати щось на цю тему. Перевела погляд на будильник, що відраховує години і хвилини з гучним клацанням до якого треба звикнути, якщо хочеш спати вночі, а не вслухатися в хід часу.

Вона здригнулася, почувши стукіт у двері. Знову глянула на годинник. Було опівдні, і Діана нікого не чекала.

- Увійдіть, - запросила, знизавши плечима.

- Ну як ти? – Сергій сів на широке підвіконня навпроти Діани. - Хвилюєшся?

- Є трохи, - усміхнулася дівчина. - А ти?

- Я спокійний і впевнений у успіху! – радісно повідомив співрозмовник. - Я сьогодні вранці сказав про тебе батькам.

- Навіщо? - Здивувалася.

- Просто сказав і все! Хочу вас познайомити після концерту, - уважно глянув у вічі Діани: - Сподіваюся, ти не проти?

- Не проти.

- От і добре.

Діана та Сергій дивилися на море. У кімнаті повисла мовчанка, переривати яку, втім, ніхто з них не хотів.