Розділ 6

      П’ять  років навчання в Космічній Академії пролетіли як один рік.  П’ять  років наполегливої праці дали свої результати - Ані та Ілан стали одними з найкращих курсантів престижного закладу.

      И ось він – останній день їхнього навчання. День, який всі курсанти очікували і трохи боялися. Бо зараз тут, в кабінеті ректора вирішувалась доля кожного з курсантів.

      Високі дубові двері кабінету ректора Космічної Академії зачинилися з важким, майже глухим звуком, відрізаючи урочистий шум холу, де інші випускники все ще святкували отримання дипломів.

      ​За масивним робочим столом із темного дерева сидів ректор — адмірал у відставці Ріхард Валлен. На його парадному мундирі поблискували ордени, але вираз обличчя був далеким від святкового. В руках він тримав особисті справи найкращих випускників цього року.

      ​— Сідайте, кадети... вибачте, вже офіцери, — мовив він, вказуючи на крісла навпроти. Його голос звучав втомлено. — Я переглядав ваші підсумкові показники. Ані Клевер — в тебе найкращий результат у пілотуванні та зоряній навігації за останні п'ятнадцять років. Ілан Харді — ти абсолютний рекордсмен із тактики, рукопашного бою та інженерії.

      ​Ректор Валлен відкинувся на спинку крісла й пильно подивився на них:

​     — Генеральний Штаб Імперії вже підписав ваші призначення. Флагманський крейсер «Авангард». Прямий шлях до офіцерських елітних чинів, найкращий корабель і екіпаж, персональне забезпечення та перспективи, про які більшість курсантів не сміють і мріяти. Три роки служби — і ви станете легендами.

​      Ані та Ілан переглянулися. Потім Ані піднялась з крісла, зробила крок уперед і поклала на стіл офіційний планшет із підготовленою заявою.

​      — Дякуємо за високу оцінку, ректоре Валлен, — спокійно й твердо мовила вона. — Це велика честь. Але ми тут для того, щоб подати рапорт про відмову від державного розподілу.

​       Ректор Валлен замер. Його брови повільно поповзли вгору.

      ​— Що за жарти, Клевер?

​    — Це не жарт, пане ректоре, — вступив у розмову Ілан. — Ми хочемо скористатися правом, передбаченим пунктом 62.6 Кодексу Академії.

    ​— Пункт 62.6?.. — ректор аж подався вперед, ніби не вірячи власним вухам. — Та це ж бюрократична поправка столітньої давнини! Вона створена для калік або тих, хто втратив дієздатність! Ви хочете добровільно виплатити Імперії повну вартість вашого навчання за всі п'ять років?! Ви хоч уявляєте, яка це сума? Це астрономічні гроші!

      ​— Ми уважно вивчили Кодекс, — впевнено відповіла Ані. — Цей пункт чітко вказує: якщо випускники з будь-яких причин не бажають або не можуть відпрацювати три роки на користь Імперії, вони мають право відшкодувати витрачені державні кошти протягом 5 років. Ми підписуємо зобов'язання і сплатимо кожен кредит.

      ​Ректор Валлен підхопився з місця й почав міряти кабінет кроками. Його витримка тріщала по швах.

​    — Та ви глузд втратили! Послухайте мене уважно, — він підійшов ближче, зменшивши тон до батьківського, майже благального. — Навіщо вам цей борговий зашморг? На «Авангарді» вам пропонують подвійний оклад, підйомні виплати, прискорене отримання власного житла в столичному секторі! Я особисто виб'ю для вас позачергові звання через рік! Ви — гордість нашої Академії! На моїй пам'яті це перший випадок, коли перші номери рейтингу вирішили стати боржниками й піти у прірву замість блискучої кар'єри!

​      — Наше рішення остаточне, пане ректоре, — м'яко, але беззастережно сказав Ілан. — Ми вдячні Академії за знання. Але наш шлях лежить поза імперською службою.

      ​Ректор важко зітхнув, дивлячись на них із сумішшю розчарування та глибокого жалю. Він зрозумів, що переконати цих двох не вдасться — у їхніх очах палала однакова, непохитна рішучість.

      ​— П'ять років... — тихо пробурмотів ректор, повертаючись до столу. — Якщо ви прострочите хоча б один платіж, Системи Контролю Імперії оголосять вас у розшук. Ви це розумієте?

​      — Розуміємо, — одночасно відповіли Ані та Ілан.

      ​Ректор з важким серцем протягнув руку до вже колишніх курсантів:

    — Давайте ваші планшети, - ​він мовчки взяв електронне перо і з важким серцем поставив свій особистий підпис на кожному з рапортів.