Епілог

      Минуло понад рік.

    Для Ілана та Ані цей час здавався дивним сном. Вони вчилися жити без страху, а екіпаж Марка прийняв їх як своїх: Ілан вчився розбиратися в пристроях зоряних двигунів, а Ані жадібно вивчала карти далеких галактик. Весь екіпаж космічного корабля умовляв летіти з ними і йти навчатися до Космічної Академії. Але щодня молоді люди поверталися до екрана, чекаючи, поки їхній рідний світ заспокоїться. Вони хотіли повернутися і розповісти людям своєї громади правду. Що Великий Вогонь, який карає – це лише забобони жерців. Що можна вилікувати планету і ці чужинці, які їх врятували й прихистили, зможуть їм в цьому допомогти.

     І ось цей день настав. Чорна куля, яка місяцями огорталася шлейфами диму, нарешті почала остигати. Помаранчевий туман розсіявся, відкриваючи чисту атмосферу.

      - Температура атмосфери в нормі. Попіл вже осів на поверхню. Планета  готова, - оголосила Ліза.

      Евакуаційний модуль плавно опустився на теж саме Ритуальне Плато. Коли трап торкнувся поверхні планети, Ані та Ілан першими ступили на землю. Вони вдихнули на повні груди - повітря було вже зовсім чистим і пахло як після грози.

     Плато змінилося. Чорний кам’яний вівтар розколовся навпіл від термального удару. А навколо, скільки сягало око, земля була вкрита товстим, м’яким шаром сизо-сірого попелу. Це було гігантське кладовище старої біосфери, яке тепер стало затишною ковдрою для нової.

      Ані присіла навпочіпки біля підніжжя розколотого вівтаря. Вона розгорнула рукою товстий шар ще теплого попелу і раптом завмерла:

      - Ілане, дивись... - прошепотіла вона.

    Прямо з-під чорної запеченої кірки до сонця тягнувся перший паросток. Він був невеликим, завдовжки з мізинець, але мав дивовижний, насичений смарагдово-зелений колір. Його соковиті стебла ловили перші промені ранкового сонця. У цьому маленькому паростку поки не було горючого соку, не було смерті. Це було чисте, нове життя!

      Ілан став поруч із нею і м’яко обійняв її за плечі. Скоро відкриються Затвори та зі шлюзів підземного міста почнуть виходити перші люди. Вони піднімуться на поверхню зі своїми страхами, очікуючи на згарище, але побачать цей росток.

      Ані підвелася, взяла його за руку і вперше за багато років усміхнулася сонцю. Планета воскресала, і разом із нею починалася їхня власна, нова історія.

Дорогі читачи! Ось і закінчилась моя перша спроба написати історію пригод Ані та Ілана. Але це тільки перша історія. Якщо вам було цікаво - добавляйте книгу у вашу біблиотеку, пишить про це в коментах і ставте вподобайки)). Моїх героїв попереду чекає ще багато пригод і таємниць, їм треба ще багато чому навчитись. Тому залишайтесь зі мною і моїми героями і будемо стежити за ними разом). Ваша Олекса Белл.