Розділ 9

      Через дві години Ані та Ілан піднялися на головний місток. Вони вже змінили свій старий одяг на зручні темно-сині польотні комбінезони. Ані акуратно переплела свою довгу руду косу, а Ілан як завжди виглядав зібраним і серйозним.

     ​Капітан Марк стояв біля центрального пульта, над яким розгорталася тривимірна проекція залишеної планети. Навколо кулі пульсували кольорові лінії, що показували коливання температурних та енергетичних полів. Поруч із ним за консолями працювали Ян та Ліза.

      ​- Заходьте,  - Марк жестом підкликав підлітків до столу. - Я якраз вивчаю дані, які наші сканери зібрали під час перебування на орбіті вашого дому. Ви вже коротко розповіли мені про ваш так званий «цикл Великого Вогню» коли ми летіли на евакуаційному човнику. Про те, що кожні декілька десятків років поверхня планети випалюється, змушуючи вас жити в залізній пастці.

     ​- Так, капітане, - тихо відповіла Ані, і її великі зелені очі сумно згасли від цих спогадів. - Жерці кажуть, що це кара вищих сил. Що планета гнівається на нас і очищується вогнем. Через це ми століттями живемо в страху, чекаючи, на Великий Вогонь і, знаючи, що після очищення ми довго не побачимо світла.

       ​Марк суворо насупився і хитнув головою:

     - Забобони жерців - це лише спроба пояснити те, чого вони не розуміють. Космос не карає, він підкоряється законам фізики та біології. Погляньте сюди.

     ​Капітан збільшив проекцію планети. Стало видно, що вогняні спалахи йдуть не з космосу, а прориваються з самих надр крізь систему підземних гейзерів та тріщин.

      ​- Ваша планета жива, - у розмову втрутилася Ліза. Вона розвернулася у своєму кріслі, і її проникливі блакитні очі світилися науковим азартом. - Я бачу хімічний склад попелу та газів, які викидає ваша планета перед початком «Вогню». І бачу, що в надрах накопичується величезна кількість особливого газу, що виділяється місцевими підземними мікроорганізмами. Коли тиск досягає критичної межі, стається детонація - і вогонь виривається на поверхню.  Ще й рослини на вашій планеті виділяють горючу суміш. Це не кара, це природний цикл планети. Вона просто «видихає» зайве.

       ​Ілан подався вперед, його розум миттєво почав шукати рішення:

      - Якщо це газ і тиск... значить, його можна контролювати? Можна зробити так, щоб він не вибухав?

      ​- Саме так, хлопче! - Марк із повагою подивився на Ілана. -Проблема вашої общини була в тому, що ви просто ховалися й чекали. Але Імперія має технології тераформування. Я прийняв рішення: «Арго» не залишить цю систему просто так. Ми не дозволимо вашому народу повільно згасати в іржавому бункері.

       ​Капітан поклав руку на плече Лізи:

     - Я офіційно доручу Лізі як нашому астробіологу очолити цей проект. Вона розроблятиме план нейтралізації цього газу.

      ​Ліза впевнено посміхнулася Ані та Ілану:

     - Обіцяю вам, я зроблю все можливе. Ми створимо спеціальний каталізатор, який за допомогою зондів розпилимо в атмосфері та підземних пустотах вашої планети. За кілька років ви побачите свій народ, який назавжди вийшов із підземелля, побудував міста на поверхні й більше ніколи не боїться Великого Вогню. Бо вогню більше не буде.

       ​Ані відчула, як на очі навернулися сльози - цього разу від безмежного щастя. Вона міцно стиснула руку Ілана, відчуваючи, як його пальці відповідають міцним, надійним потиском.

    ​Світ, який здавався їм приреченою вогняною в’язницею, завдяки науці, капітану Марку та талановитій Лізі щойно отримав свій квиток у справжнє, вільне майбутнє.