Розділ 7

     Раптом небо над Ритуальним Плато розкололося. Натовп охнув і хитнувся назад, коли крізь помаранчевий туман прямо на них беззвучно, наче падаюча зірка, почала опускатися кругла металева капсула. За кілька метрів до Плато під її днищем увімкнулася повітряна подушка – вона підняла в повітря хмари сухого пилу й липкого листя.

     - Демони! Це демони Гніву! - закричав хтось із натовпу.

     Важкий модуль із гуркотом сів на камінь. Жерці впали на коліна, закриваючи голови руками. Люди в паніці кинулася назад, до підземних шлюзів. Ритуал був зламаний за секунду.

      Ілан зрозумів, що ось вона – вирішальна мить, і рвонув уперед, до вівтаря. Ані дивилася на модуль широкими від жаху очима. У цей момент з шипінням відчинився герметичний люк модуля. На висувний трап виступили фігури в дивних громіздких білих скафандрах із дзеркальними шоломами.

     Один із чужинців підняв руку, і по Плато пролунав гучний, металевий голос бортового комп'ютера:

    - Увага! Рівень токсинів в атмосфері критичний! Термальний вибух планети через 15 хвилин! Негайно евакуюйтеся!

     Ілан швидше за вітер добіг до вівтаря, розсікаючи мотузки своїм ножем, і закричав, звертаючись  до незнайомців у скафандрах:

     - Допоможіть! Допоможіть нам!

     Чужинці розвели руками, перезирнулися і щось сказали одне одному незнайомою мовою. Один з них підбіг до  Ілана і вложив до його долоні маленький предмет.

     -  Тепер говори, сказав йому чужинець, - я тебе зрозумію.

    -   Допоможіть нам, будь ласка! Ми вже не встигнемо укритися! Зараз всіх спалить Великий Вогонь! – з мольбою в очах промовив Ілан.

     Чужинець оглянувся на людей, що вже добігли до шлюзів і закривали Затвори й махнув рукою в бік евакуаційного модуля:

     -  Бігом на модуль! Обоє! Швидко!

    Вони заскочили у люк модуля в останню мить. Модуль відштовхнувся від Плато потужним імпульсом. І лише коли вони вирвалися у верхні, розріджені шари атмосфери, де вже не було горючого рослинного соку, Ян увімкнув  двигуни на повну потужність.

     Позаду них, на поверхні, вже побігли перші хвилі очищувального вогню. Модуль сильно хитнуло, але він успішно влетів у відкритий ангар «Арго».

    Через декілька хвилин Ані і Ілан вже були біля величезного оглядового ілюмінатора.

   Перед ними розгорнулося неймовірне і страшне видовище: їхня планета в космічній темряві перетворилася на величезну бушуючу вогняну кулю, що світилася наче маленьке сонце. Це не був кінець світу, це було її дихання, її велике переродження.

    Ані стояла, притиснувшись до Ілана, і по її щоках котилися сльози, в яких відбивався цей космічний вогонь. Вона дивилася повз палаючу планету - туди, де в чорній безодні мерехтіли мільярди чистих, далеких і спокійних зірок. Її мрія здійснилася! Але що роботи далі?