Розділ 1

       Підземний зал Ради дихав сирістю та важким повітрям. Під сто разів проклятими залізобетонними плитами, які тиснули на голови сотень городян, панував людський страх. Люди зібралися навколо центрального помосту, де, схиливши голови, стояла сім’я Ані: її батько Торес, змарнілий від підземної сухотки, мати Олья, що тихенько схлипувала,  і сама Ані. Гарна, тендітна дівчина з густим рудим волоссям і переляканими очима, вона здавалася крихкою у своїй простій сукні з грубого сірого полотна, але трималася дивно рівно.

       Навпроти них, на високих стільцях із перетопленого брухту, сиділи п’ятеро старійшин у багрових балахонах. Головний жрець, чиє обличчя нагадувало висушений корінь, підвівся:

       - Закон общини тримається на трьох стовпах: Воді, Повітрі та Затворах, - його голос, підсилений старими динаміками, розлетівся гучним відлунням. - Сім'я доглядача Тореса порушила цей баланс. Через халатність під час промивки труб сектору Б було втрачено три тони чистої води! Три тони життя, яке ми мали забрати з собою в бункери на час Великого Вогню!

       У залі прокотився глухий, злий гомін. Вода під землею була дорожчою за золото.

        - Наш закон суворий і надра вимагають справедливості! - повів далі жрець і в його очах блиснув холодний вогник. - Провина сім'ї змивається очищенням! Ми не будемо карати Тореса смертю під землею, бо це не поверне воду і не задобрить Вогонь. Тому Рада вирішила: замість звичного нам всім сліпого жеребкування Вогню буде віддано ту, хто мала споживати цю воду наступні місяці. Надра кличуть твою доньку, Торесе.

       Мати Ані скрикнула і впала на коліна, закриваючи обличчя руками. Батько хитнувся, ніби від удару, і спробував закрити дівчину собою, але двоє вартових миттєво відштовхнули його від доньки.

       Ані навіть не здригнулася. Вона лише міцніше стиснула зуби й подивилася прямо в очі жерцю.

       - Твоє ім'я буде вписано в попіл, дівчино!  -  проголосив жрець. - Ти принесеш громаді прощення і густі сходи. Завтра, в годину, коли закипить сік, ти зійдеш на Ритуальне Плато.

       Ілан, який стискав кулаки у темряві за колоною, відчув, як усередині все вибухнуло гарячою хвилею. Це не була воля планети. Це була холоднокровна розправа над родиною, яка просто припустилася помилки. І в саме цю секунду, дивлячись на гордий профіль Ані, Ілан прийняв рішення: він врятує її,  він не дозволить закрити Затвори, поки вона на горі.