Розділ 4. Себастьян

Як тільки я вийшов з будівлі, машина, в якій сиділа Аурелія, поїхала. В мене не залишилося іншого варіанту, як сісти у своє авто і поїхати за нею. Я розумів, що поводився, як покидьок, і тепер треба виправити цю ситуацію. Чорт, але де мені її знайти? Вона навряд чи поїде маршрутом, який вказано у навігаторі. Я вирішив написати їй, може, вона відповість.

— Ауреліє, будь ласка, напиши, де ти? Я хочу поговорити з тобою.

Відповіді не було. Тому я вирішив використати інший варіант і знайти номер телефону водія. Після десяти хвилин пошуків нарешті вдалося додзвонитися і отримати геолокацію. Не гаючи часу, я вирушив у дорогу. Наздогнавши чорний Mercedes, я почав сигналити. Автомобіль зупинився, і я вийшов, попрямувавши до дверей.

— Вийди, будь ласка, нам треба поговорити, — попросив я, протягуючи їй руку, щоб допомогти.

— А я не хочу ні говорити, ні бачити людину, яка мені не довіряє, — відповіла вона. На очах Аурелії вже блищали сльози. Я ненавиджу, коли дівчата плачуть, особливо якщо це моя провина.

— Будь ласка, я тебе дуже прошу, — промовив я щиро, адже за час, проведений разом, зрозумів, що ми з нею справді дуже схожі.

Аурелія, зітхнувши, таки здалася. Мовчки вийшла з машини і попрямувала до моєї. Сівши в авто, ми поїхали до спокійного місця, де можна було б поговорити. Зупинившись на набережній, ми вийшли і сіли на лавочку. Точніше, це я сів, а Аурелія стояла неподалік, дивлячись кудись вдалечінь.

— Я тебе слухаю, — промовила вона, стоячи до мене спиною.

— Спочатку хочу вибачитися за те, що сталося, — почав я. — Я розумію, що зробив тобі боляче. Ти ще до початку церемонії була без настрою... Можеш розповісти, що сталося?

— Ти нічого не зробив, — тихо промовила вона. — Але що стосується Сари, мені цікаво, як ти взагалі міг подумати, що я могла займатися ескортом?

— Чесно кажучи, — почав я, — я відразу зрозумів, що це неправда, але злість узяла наді мною верх, — зізнався я, наближаючись до неї. Хотілося обійняти її, заспокоїти, але стримався. — Чому ж тоді на церемонії троянд у тебе весь час стояли сльози на очах? — запитав, адже це теж не давало мені спокою.

— Мені було неприємно бачити, як ти цілуєшся з Кетрін і проводиш з нею ніч, — зізналася Аурелія. — Але я не маю права тобі щось говорити, бо це твоє життя, твій вибір.

— Розумію, що тобі неприємно, але ж ти знала, що на цьому проєкті буде таке, — спокійно відповів я.

Вона лише кивнула. Ми просиділи на набережній майже до світанку, обговорюючи різні теми, після чого я запропонував підвезти її додому. Вона погодилася, тож ми вирушили до будинку дівчат. Перед тим як вона вийшла з машини, я схилився до неї і поцілував.

— І що це тільки що було? — здивовано запитала вона.

— Поцілунок на прощання, — відповів я, усміхаючись. — Добраніч, загадкова дівчинко.

— Добраніч, — відповіла вона, також посміхаючись, і вийшла з авто.

Я поїхав додому, відчуваючи дивне заспокоєння. Сьогодні планував провести день зі своїм сином, тож, прокинувшись, зібрався на зустріч з Даніелем і колишньою дружиною Амалією. Нашу зустріч призначили на полудень, тому я швиденько заїхав до дитячого магазину, щоб купити машинку — ще одну для його колекції. Якщо чесно, ми з Амалією вже давно не розуміємо, навіщо їх стільки, адже син складає їх на полички, а не грається. Але сперечатися з Даніелем було марно, тож ми змирилися з цим.

— Привіт, тату! — радісно крикнув він, як тільки я зайшов на територію приватного будинку.

— Привіт, — відповів я, обіймаючи сина. — У мене для тебе є подарунок, — додав я, протягуючи йому модель автомобіля «Mercedes AMG GT R» яскраво жовтого кольору.

— Клас, я про неї мріяв! — промовив Даніель, захоплено розглядаючи машинку.

Тим часом до нас вийшла Амалія.

— Привіт, — сказав я, обіймаючи її. Хоч ми і розлучилися, але залишилися хорошими друзями.

— Привіт. Як ти? — запитала Амалія, відповідаючи на мої обійми.

— Все чудово, — відповів я, а потім повернув голову до сина. — Данні, можеш, будь ласка, залишити нас із мамою?

— Добре, але потім ми пограємо, — поставив мені ультиматум син.

— Домовились, — сказав я, і він побіг на задній двір, де був його дитячий майданчик. Ми ж попрямували на терасу, де могли спокійно поговорити.

— Як успіхи з пошуком тієї самої? — запитала Амалія, відкриваючи каву, яку вона приготувала.

— Поки що нічого конкретного, — відповів я. — Є дівчата, які мені подобаються, але поки не готовий стверджувати, — додав я. Це було дивно, спілкуватися з колишньою про дівчат, але я цінував її, як найкращу подругу, яка знає мене краще ніж хтось інший.

— Зрозуміло, — сказала вона. — До речі, я вчора не запитала, бо зрозуміла, що це не на часі, але що сталося ввечері?

— Просто не розумію, як можна бути такою, — промовив я. — Вчора на церемонії троянд одна дівчина підставила іншу. От поясни мені, навіщо так робити. Добре, я чоловік, не розумію цього, але ти, як жінка, можеш мені пояснити, навіщо говорити, що дівчина займалася ескортом, після того як я сказав їй, що ми не підходимо один одному?

— Це питання ти маєш ставити не мені, — відповіла Амалія. — Я не знаю, що керувало тією дівчиною, коли вона таке зробила. Я ж сподіваюся, ти не повірив їй?

— Не зовсім, — сказав я.

— В сенсі «не зовсім»? — здивувалася вона. — Тобто ти хочеш сказати, що повірив брехні?

— Я розумів, що це неправда, бо був із нею на побаченні і знав, яка вона насправді, але все ж якась частинка мене почала щось підозрювати, — я важко видихнув. — Ми подивилися відеодокази, але, як і очікувалося, це було неправдою.

— Ти серйозно? — здивувалася вона.

— На жаль, так, — відповів я. — Тепер я хочу якось загладити свою провину. Вона сказала, що пробачила мене, але я не дуже в це вірю. Може, ти щось порадиш?

— На щастя, у мене не було такої ситуації, — сказала Амалія. — Але мені б було приємно, якщо б ти влаштував якийсь сюрприз.

— Я тебе зрозумів, — відповів я. Потім ми пішли до сина. Я вирішив провести весь день із сім'єю. Хоч ми більше не любимо один одного, Амалія для мене все одно важлива, вона дорога мені як людина.