35. (Матвія 5.33 - 5.37)

(Матвія 5.33 – 5.37)

33 Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.

34 А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;

35 ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;

36 не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.

37 Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.

Дуже хороший і якісний уривок який містить декілька концепцій. Перший роз'яснює положення людини у цьому світ, світ який належить Богові. Отже людина є лишень невеликим елементом у цьому світі і розпоряджатись не може нічим вищим ніж своїм вибором і тим що її буде додано для вибору. Ну і вибирати вона має на користь законів Божих по глибині власного розуміння цих законів. Друга концепція, це як виглядає лукавий. У своїй книзі «Алгометрична психологія, книга що змінить світ» я наводив свою розшифровку образа диявола. Лукавий жаждить слави і жаждить возвеличити себе, суть смисла лукавого не саме діло, а велич його діла. Ісус розуміє що успіх діла це не є виключно успіх одної людини,  людина має розуміти, що прям кожного разу отримувати бажане їй не світить, усі час від часу можуть помилятись. Яскравим прикладом лукавого є час коли Ісуса Христа розпинали на Хресті і говорили: «Якщо ти Бог то докажи це, зійди із Христа». А може їм ще куверок зробити, чи подвійне сальто. Як може муляр готувати розрахунки до польоту космічного шатла. Як може людина знати як належно поводитись Сину Божому. Ну і тут у цьому уривку Євангелія закладена та суть лукавого, бажання бути Богом. У цьому я бачу смисл диявола.