26. (Матвія 4.1 - 4.11)

(Матвія 4.1-4.11)

1 Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав.

2 І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.

3 І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!

4 А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.

5 Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму,

6 та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Ангелам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.

7 Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!

8 Знов диявол бере Його на височезну гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,

9 та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!

10 Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!

11 Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.

Ця глава вже цікавіша. Головною темою є спокуса. Одже Ісус Христос має головним пріоритетом віру в Бога, тобто саме важливішим для нього є Бог і закони Божі. І тут показується приклад коли диявол намагається його спокусити і відповідно похитнути його віру. Спокусник каже: «Коли ти син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами». Як на мене, це більше схоже на внутрішній діалог. Хоча хтозна-як диявол говорить. У моїй концепції диявол це ангел що вміє бути Богом. Ну і виходить якщо Ісус зробить те що диявол каже, він так би стане служити йому, так як ітиме за волею диявола, а не волею Бога. Подібні фрази звучать і тоді коли Ісуса розпинатимуть на Хресті. Що цікаво, що спокушають його саме тоді коли його тіло є виснаженим, тобто зараз це є під кінець сорокаденного посту, ну а коли його розпинали це було під час розп'яття. І основним закликом тих хто спокушав,  було безславність його життя і безславність того як він прожив і що зробив. Постійно повторюючи, якщо ти Син Божий, зроби то чи зроби то. Типу мавпа може вказувати людині, що людині робити. Спокушав диявол швидше на відчуття значущості, бажаючи, щоб Ісус доказував те що він має владу. Якщо пристроювати історію життя Ісуса Христа до життя індивіда, думаю саме це і є цікавим читачу. Питання: «Що я можу взяти із цього для свого життя?», тому надалі я постараюсь розкрити тему і в цьому напрямку. Отже, питання:« Чи варто вестись на провокації, боячись того, щоб прожити безславне життя?». Коли я вивів ряд закономірностей, орієнтуючись на які я зміг читати думки людей що думали про мене. І назвав цю систему «Екстрасенсорика зв'язку». Якось я по черзі став розказувати своїм знайомим, що вмію читати думки людей які думають про мене, на що вони дивились на мене так, ніби я якусь фігню розказав, а потім кажуть: «Ну же скажи що я зараз думаю?». І мене це засмучувало, і я запитував: «Як ти думаєш що таке думка, яку вона структуру має, ти ж не вмієш читати думки, то як ти можеш визначити той фактор за яким читаються думки». Якби перше ніж перебивати мене, вони поцікавились як це можливо технічно, які закони на це впливають?, може тоді я би розказав, а може продемонстрував або навчив декількох закономірностей. Но коли щось далеке мене питає про подібні тонко душевні речі, ще із якимись заявами на те до чого йому далеко, і що близько не потрібно, так як він чи вона можуть наробити багато лиха. Отже, вертаючись до біблійного уривка, то можна сказати про таку чесноту як скромність відповідно своїх можливостей. Думаю цього можна у Ісуса навчитись для себе. Що по житті може дати подібне положення?, запитую я себе і розумію що досить багато. Що коли бігати намагаючись щось комусь доказати, із часом можна перетворитися на клоуна. Ну і найкраще бути вірним одному достойному ділу, ніж розтрачувати свою енергію на інших справ. Наприклад я писав книгу «Алгоритмічна психологія книга що змінить світ»  коло 4 років, це із роботою над теоріями і різними текстами і спокус, щоб лишити це діло було просто безліч. Тому доводилось обирати шлях, щоб можна було завершити почате.