8. Людство

Ми вже живемо в цьому світі, ми маємо минуле і маємо майбутнє. Визначаємо цей світ по цілях які кладемо у ньому. Та ким ми є для цього світу? Все почалось із клітинки до клітинки, орган до органу і вийшов організм, та це ми вже знаємо. А дальше більше. Людинка до людинки та вийшла сім'я, сім'я до сім'ї та буде народ, народ до народу і буде людство. Людина для людства як клітина для людини. Коли клітини добре працюють, взаємодіють між собою, людині як організму, щоб вести щасливе життя. Коли люди добре працюють взаємодіють між собою, людство прогресує, розвивається, у людства є енергія  і людина у такому людстві відчуває себе добре, здорова, у неї є енергія.

Та є ще інший стан, що несумісний із життям. Коли клітина хвора, вона відказується працювати, і її доля померти, та контактуючи з іншими клітинами, вони підтримують її життя, аж поки самі не стануть зараженими та хворими, і згодом сили організму будуть направлені на те, щоб компенсувати роботу тих хто відмовляється робити, але продовжує існувати. Структура організму гине.

У випадку із людиною, такою хворобою що може згубити людство є хвороба духу, вона передається від людини до людини, через поведінку, через слова, через переконання, аж доки її не зупинять герої, які часто і не догадуються про свій героїзм, а просто слідують якимось внутрішнім принципам, що по суті захищають нашу єдність, що захищають людство від злого духу, який переконує людей споживати працю інших у своє фізичне благо як належне, різними способами добиваючись акту служби собі. Коли людський організм помре, лишиться та частинка яка служила людству, і доки житиме людство якоюсь мірою і житиме ця людина. А міра рівна тому вкладу зробленому на благо життя і благо людства.

Це все ніби просто і зрозуміло. Маса релігійних течій оберігало людство від гибелі та давало можливість процвітати, а процвітати значить бути щасливим. Релігії що поширювали думку дбайливої любові як частину душі, у напрямку життя.