4. Мотивація

    Мотивація визначає долю. Мотивація визначає тип життя. Мотивація направляє, дає сили. В мотивації криється сила жити. А жити – це значить любити. Любов є поєднанням. Якщо вже бути точним, любов це поєднання з об’єктом любові. Для любові неважливо чи хочу я оберегти об’єкт, чи знищити його, головне що я поєднуюсь із ним. Наше життя складається з об’єктів нашої любові.

   Коли ми народились, навчились думати, нам презентували світ. Нас годували і оберігали, і це святе для нас, ми маємо жити. Наступним рівнем є мотивація на спосіб жити, на спосіб любити. Тут все просто, існує два види любові. Перший вид любові, любов творця, коли ми поєднуємося   з об’єктом любові, оберігаємо його, наповнюємо його, турбуємося про нього. Другий вид любові, любов диявола, коли ми споживаємо об’єкт любові, коли об’єкт служить нам. З народження навколишній світ наповнив нас обома видами любові до світу, в різних мірах ми засвоїли їх. І бувши живими. Ми самі мотивуємо навколишніх любити й берегти, або любити та нищити.

   Та завтра я піду на роботу. Працюю я на будівництві. Муляр. Зводжу стіни. Яке життя я проживаю? Грандіозне чи просте? Світло зійде зранку, та не світло підніме тіло до роботи, мотивація діяти, мотивація жити будитиме мене. Я служу цілям, в душі я і складаюся із цілей. Одні є важливіші інших, вони переплітаються, вони ж доповнюють одні одних.