Суперечка з батьками

-Ти зібрав речі?

-Так, мамо, вже все зібрано…

Ов зміг поступити в університет, хоча про це батьки навіть не здогадувалися, що він подав документи до іншого закладу, напевно, цей хлопець був природженим агентом, адже за два місяці батьки так нічого і не запідозрили. «Залишився останній крок» думав Ов. Але все ж, хлопець проговорився, що їде не в тому напрямку.

-В сенсі тобі потрібно їхати через площу? Це ж зовсім не по дорозі! Маріям! Наш син точно подав документи у Леонтіївське училище?!

-В сенсі? Ове! Поясни нам, що це означає…

«Невже я зробив такий необачний крок саме перед виїздом? Не можу в це повірити…»

Голоси батьків лунали для хлопця немов в печері з сильним відлунням, але він нічого не придумав сказати, як те, що переплутав назви і хотів сказати іншу.

-Ну дивись нам, як тільки приїдеш зразу ввімкни геолокацію, або, краще, вже ввімкни, інакше забудеш, з тебе з нічого доброго не можна очікувати. Ось гроші на перший місяць навчання.

-Але я ж поступив на бюджет,- промовив Ов, знаючи, що гроші батьків йому лише завадять здійснити новий крок плану до ВОЛІ.

-ТИ? На бюджет? Не сміши мене,- сказав батько, голосно регочучи над словами свого одинака,- ти ж ні одного правила не знаєш! Як ти і бюджет можуть бути в одному реченні?

Хлопець розумів, що вже й сам влаштувався на роботу, отже, може продовжувати зовсім без батьківської допомоги. Також влітку він старанно працював, щоб під час навчання міг робити у вільний час, а вночі, щоб міг мати спокійний повноцінний сон.

-Не потрібні мені ваші подачки!-сказав Ов, але відразу зрозумів, що це лише погіршить ситуацію, в якій він опинився.

-Подачки?! Що ж… Більше ти від нас нічого не отримаєш, і, взагалі, після таких заяв, тебе тут більше ніхто не чекає! Але ти ще приповзеш на колінах і будеш благати нас помилувати тебе.

-Я більше не появлюсь тут, хіба коли стану успішнішим за тебе.

-На словах усі герої, побачим, який з тебе вийде…

-Бувайте, я поїхав.