Життя без правил

Життя з правилами

Ов завжди прагнув свободи. Свободи слова, рухів, жестів та думки. Його найзавітнішою мрією було звільнитись від постійного контролю батьків, які йому й кроку не давали зробити без нагляду.

«Колись ж так не було, що ж змінило їх так»- подумав Ов. І й правда. Батьки роки зо два тому навіть не помічали його, що нерідко нервувало його… Але, чому тепер це не подобається, ніби то цього й прагнув цей високий, кароокий хлопчина.

-Я мушу залишити це місце й знайти свободу!

-Ов, що ти там мусиш? Щось я не розчула… Мусиш закінчити школу? - сказала Маріям, мати Ова.

-Так, саме школу я мушу закінчити.

«Звісно, адже без цього я не зможу вступити до університету, але, якщо я погано здам екзамени, то муситиму піти туди, куди хочуть батьки, але це ж не входить в мої плани!»

Так, Ов вчився на відмінно, був капітаном баскетбольної, футбольної і волейбольної команди, здається, звідки в нього стільки часу на це все? Відповідь проста. Він не хотів повертатись додому, через це затримувався у залі, бібліотеці, головне, щоб бути поза будинком батьків. Так, саме будинком батьків, бо рідною домівкою то було складно назвати.

Ще трішки, і екзамени наступили, але Ов переживав як ніколи, навіть перед міжнародним турніром він був спокійним, як удав.

«Або сьогодні я це зроблю, або вже ніколи не досягну своєї мети»
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше