Хай забирає в день ,хай забирає в ночі.
У вікні я самотність бачу,
Вона лякає мене ,що ночі .
Я просто закрию очі ,візьму закрию штори.
Ці погляди холодні ,не знайдуть мене вже ніколи.
Ці тихі спокійні ночі ,вже не будуть пахнути квітами,тільки нічними кровавими ,закинутими алфавітами.
Одне ім'я написане літерами тепер викликає страх.
Тепер заховай,заший правду в очі ,і більше не промовляй.
Якщо вмерти ти готовий ,
Якщо жах твій твій тимчасовий ,
Вижити - це слово тоді не для тебе написане на кровавій ,холодній землі ,так говорили вони.
Для тебе воно стерте ночами ,смерть для тебе одна ,забирає життя спустошуючи ,легені твої до дна.
От тільки для Тичини ця ніч заборонена.
Йому життя дало шанс.
Тільки, якою ціною воно йому дало шанс.
На цей вірш мене сильно надихнула колись вистава Мур :"Ти [Романтика ]".
Відредаговано: 27.10.2026