Створювати істоту

— Вибач… чисто інтерес, — він знову відкрив панораму.

Зображення зависло над ними.

На поверхні люди в чорному кидали щось у вирву.
Спалахи. Дим. Контрольовані вибухи.

Він лише знизав плечима.

— Шум. Вони завжди починають із шуму.

Панорама згасла. Він повернувся до Віолети.

— Отже.

Світло знову змінилось — тепер перед ними з’явилась тривимірна модель закритого біокомплексу.

— Вона почала змінювати коди поступово. Не різко. Не через катастрофу. Через покоління.

Голограма показала серця істот.

— Серця були. Але не ті. Недостатньо потужні. Недостатньо автономні.

Він провів рукою — схеми наклались одна на одну.

— Атрофовані передні кінцівки — не випадковість. У тому середовищі вони були непотрібні. Вона штучно обмежила простір. Фактично створила вольєри.

Сектори з’явились у повітрі — розділені, щільні, ізольовані.

— Експерименти йшли по секціях. Кожна — окремий варіант.

Він збільшив першу.

— В одній секції з’явилась істота набагато більшого розміру.

На голограмі — масивне тіло, непропорційні маленькі, але функціональні передні кінцівки.

— Вона не передбачила агресивного сценарію.

Істота атакувала все навколо.

— Воно знищило своїх батьків. Своє потомство. Усіх.

Віолета напружилась.

— Передні лапки були маленькі, але функціональні. Ми досі не до кінця розуміємо, що воно могло ними робити… але бар’єр воно зруйнувало повністю.

Голограма показала прорив.

— І розмножилось.

Тиша.

Він перевів проєкцію в інший сектор.

— У другому вольєрі — інша крайність.

Перед ними з’явилась менша істота, вкрита пір’ям.

— Несподіваний побічний ефект. З’явилось пір’я. Часткова теплокровність.

— Воно літало? — тихо спитала Віолета.

— Ні. Конструкція тіла не дозволяла. Але метаболізм уже змінився.

Він злегка усміхнувся.

— Її вона випустила сама. Їй потрібно було, щоб цей тип розмножувався в природному середовищі.

Голограма розчинилась, з’явилась третя секція.

Віолета мимоволі зробила крок ближче.

— А тут…

Перед ними стояла дивна істота.

Луска — частково.
Волосся — місцями, рідке, людського типу.
Кінцівки — довгі, непропорційні.
Рух — на чотирьох.

— Це було найближче до того, що вона хотіла.

Він говорив повільніше.

— Але ДНК усе ще не зчитувалось повністю. Сумісність не була досягнута.

Істота рухалась нервово, нестабільно.

— Воно не мало коротких стабільних кінцівок. Центр ваги — зміщений. Нервова система — нестійка.

Він подивився на Віолету.

— Вона довго дивилась на нього.

Голограма завмерла.

— І зрозуміла: в неволі це не виживе.

Пауза.

— А випустити — означало втратити контроль.

Світло в залі стало тихішим.

— І саме в цей момент, — сказав він, — вона вперше засумнівалась.

Віолета повільно підняла очі.

— В чому?

Він нахилився ближче.

— Чи має право створювати істоту, яка зможе вийти за межі її волі.