Вони були вже нагорі.
Нічне повітря вдарило в обличчя різко, холодно, ніби намагалось повернути її в реальність. Хтось говорив, хтось питав, хтось лаявся — слова проходили повз, не чіпляючись.
Віолетта мовчала.
Її трясло. Не сильно, не показово — дрібно, зсередини, так, що не виходило зупинити. Олексій тримав її за плечі, дивився уважно, занадто уважно.
— Віо… — сказав він тихо. — Ти мене чуєш?
Вона кивнула.
Це було єдине, що вийшло.
— Ти вдарилась? — він швидко оглянув її. — Щось болить?
Вона похитала головою.
Ні.
Болів не було.
Це лякало більше.
Її посадили на складний стілець, хтось накинув куртку, хтось сунув у руки кружку. Гарячий чай пахнув м’ятою й чимось солодким. Вона намагалась пити, але пальці не слухались — кружка ледь помітно дзвеніла.
— Повільно, — сказав Сергій. — Не поспішай.
Віолетта зробила ковток. Потім ще один.
Тепло доходило до горла, але далі — ніби губилось.
Олексій сів навпроти, опустився навпочіпки, щоб бути з нею на одному рівні.
— Ти щось бачила, — сказав він не запитально.
Вона різко підняла на нього погляд.
Очі були широко розкриті, темні.
— Скажи хоч щось, — продовжив він м’яко. — Будь-що.
Віолетта відкрила рот — і знову нічого. Слова не складались. Вони наче застрягли десь між грудьми й горлом.
Руки все ще тремтіли.
— Добре, — сказав Олексій після паузи. — Не зараз. Я тут. Нікуди не подінусь.
Вона видихнула. Довго. Нерівно.
Навколо потроху вщухало. Люди говорили тихіше, хтось відійшов, хтось закурив. Ніч повертала собі простір.
Віолетта дивилась у темряву, туди, де була тріщина. Її вже не було видно. Ні світла. Ні руху. Наче нічого й не сталося.
І раптом вона заговорила.
Тихо. Майже пошепки.
— Як думаєш… — вона зробила паузу, ковтаючи повітря, — скільки часу це там?
Олексій завмер.
— Що — це?
Вона не уточнила. Не подивилась на нього. Просто тримала кружку обома руками, ніби вона була єдиною точкою опори.
— Скільки часу, — повторила вона, — щось може бути під землею… і чекати?
Олексій повільно випрямився.
— Дуже довго, — сказав він після паузи.
#540 в Фантастика
#182 в Наукова фантастика
#5677 в Любовні романи
#1394 в Любовне фентезі
Відредаговано: 02.02.2026