Перша спроба

Усе як у всіх. Народилась, навчалась, обрала професію, вийшла заміж. І потім навчаєшся будувати нові відносини у своїй сім'ї, у групі зі студентами, із батьками чоловіка, з колегами по роботі. І знову вибір, на яку стежину звернути щоб не жалкувати потім про свій вибір. За 17 років спільного життя усе було і радість і горе. І у відповідальний момент у твоєму житті коли ти залишилась сама один на один зі своїми думками, проблемами ти усвідомлюєш що нікому не потрібна, що тебе просто використали і викинули. Тобі здавалось що ти зрозуміла себе і розумієш інших і знаєш куди звернути, але потім приходить усвідомлення того що ні. З часом і люди близькі тобі теж міняються, як і ти і не можеш сказати, що очікувати від них любові, розуміння чи зради ,яка залишить шрам у твоїй душі.

І знову новий шлях до самої себе, щоб зрозуміти інших для того щоб рухатись вперед.

Люди які тебе оточують ти вважаєш рідними відвертаються від тебе , а чому зрозуміти не можеш. Потім коли приходить усвідомлення того що ти жив для інших, а не для себе і коли починаєш жити для себе іншим стає не зручно. Хоча чому так відбувається пояснити не можливо. 

Тому в першу чергу треба навчитись любити себе, для того щоб полюбити інших. Навчитись любити себе так щоб не нашкодити іншим. Тобто без егоїстичних стосунків із самим собою і оточуючими. Буди зрілою і не прислухатись до розуму, а до серця тоді легше живеться на білому світі.

Якщо батьки пришепили тобі десять Божих заповідей то це вже половина роботи над собою зроблено. І все життя показували тобі  дотримання десять заповідей на своєму прикладі.