Перший день в школі

Відомо, що діти, перш ніж стати дорослими, ходять до школи. Діти тварин не виключення. Тільки у нас своя школа. А у них своя. Так Хвостик незчувся, як настав час піти у перший клас.

«Cat`s school» - так називалася школа, в яку його записали. Це була  світла трьохповерхова будівля, на галявині лісу, з різнокольоровим парканом й ігровими майданчиками.

Першого вересня С’юзі повела Хвостика вчитися. Хвостик виглядав серйозним, дещо похмурим. Він багато чув про школу, але не знав напевно, що на нього чекає. На ньому була біла сорочка й синій метелик, клітчасті штанці на підтяжках і невеликий, розміром з ґудзик картузик.

Біля школи було багато кошенят, таких самих перваків, як він.

• Як тебе звати? – хтось запитав у Хвостика, коли він підійшов до гурту.
• Хвостик, - відповів він.
• Кумедний картузик.
• Дякую, - відповів Хвостик.

Розмову перервав дзвоник і вони всі гуртом посідали за парти.  Розпочався урок математики. Поважний сірий кіт, здається, професор, надряпав кігтем на дошці: три миші плюс дві… й поставив запитання до класу: «Скільки буде мишей?»

Всі притихли, як миші. Хвостик насмілився й м’явкнув  під ніс:

• П’ять.
• Молодець, Хвостику, чудова робота, - похвалив вчитель й щось відмітив у своєму журналі. Хвостик зрадів, що дістав похвалу й на радості зашарівся. Один з учнів, який сидів на задній парті, зиркнув на нього очима й показав кігтем : «Тобі капець». Хвостик злякався. Він скам’янів і до кінця уроку не ворушився. Настала перерва.
• Самий розумний? – до Хвостика підійшло двоє, один з них став чіплятися.
• А що я? – онімів Хвостик.
• А нічого. Міг би й промовчати. Вискочка, - наступав образник.
• Сам такий, - огризнувся Хвостик.
• Що ти сказав? – оскаженів нападник.
• Те що почув.
• На тобі стусана, - вони зчепилися.

Надвечір Хвостик прийшов додому сумний, як хмара. Коли С’юзі спитала, що сталося, він довго замовчував і не підіймав очей. А коли мати помітила синець під лівим оком, то про все здогадалася сама.