Знахідка
Настав ранок. За вікном все затягнуло імлою. Тітка Марія прокинулася першою. Згодом попросиналися онуки. Господарка приготувала налисники. Вони сіли за стіл й почали снідати.
- А де С’юзі? – спитала Наталка.
- Не знаю, - відповіла тітка Марія.
- Давай її шукати, - запропонував Дмитро.
- Давай, - підхопила Наталка.
- Я перший знайду.
- Ні, я, - діти схопилися з місць й побігли на пошуки.
- Ба, куди веде ця драбина? – вигукнув Дмитро, - ух, які тут важкі дверцята.
- На горище, - відповіла тітка Марія. – Обережніше мені.
- Ага, - сказав Дмитро, коли вже залазив нагору. – Ух ти, скільки тут всього. Дивися, який важкий утюг. А це що за скриня? – Дмитро досліджував дах. Наталка залізла слідом. Вона зазирнула за коробку з-під швейної машинки й ахнула:
- Дмитре, поглянь, тут С’юзі!
Кішка підскочила на лапи й напружилася, ніби не очікувала на відвідувачів.
- У нас тепер буде власне кошеня! – сплеснув у долоні Дмитро. – Побігли розкажемо бабусі.
- Мерщій, - діти побігли стрімголов вниз розповідати про знахідку.