На годиннику було о пів на першу ночі. У домі тітки Марії – дружини покійного чоботаря – вже давно всі спали. За вікном йшов дощ. Злива барабанила у вікна й поливала залізний дах. У каміні тліло вугілля. У залі на столі стояв чайний сервіз. На дивані лежала Біблія. Тітка Марія полюбляла годинами сидіти біля вогню і читати Святе Письмо. Цієї ночі у домі гостювали онуки: Наталка і Дмитро. Вони спочивали на другому поверсі й вже давно бачили третій сон. У цьому домі не спала лише одна істота: кішка С`юзі лежала на горищі у плетеному кошику й народжувала кошеня.
Так, близько о пів на третю, серед запиленого мотлоху з’явилося нове життя. Це виглядало дуже символічно. Природа, ніби показувала свою силу: за старим завжди йде оновлене. Одне зникає, а інше з’являється. Одвічна таємниця життя.
Кошеня було крихітне, сліпе й безпомічне. Воно тулилося до кішки, трусилося й шукало живильний сосок матері.
Відтепер ми знаємо, де і за яких обставин з’явився головний герой нашої повісті. А що з ним станеться далі, як воно виглядало, і чому його назвали Хвостиком, ми дізнаємося з наступних сторінок.