Глава VІІ

Більше трьох років тому

-Я вдома- чутно як мій наречений поклав ключі на комод та крокує до мене- Що це за  неймовірні аромати?У нас сьогодні якесь свято?- починає обіймати мене за спину та цілувати у шию

- Я так сумувала- повертаюся до нього та починаю відповідати йому в поцілунках 

- Вал, ми лише не бачилися з тобою 12 годин, а що буде,коли я знову почну їхати у відрядження- промовляючи це, обіймає мене це міцніше

-Навіть і не хочу думати про це

- Ти ж моя маленька- він піднімає мене на кухонний стіл і починає пестити мене

- Може ми це залишимо на десерт? Я що даремно це все готувала? 

- Вал, ти ж знаєш,що я не люблю чекати

-Звісно, знаю Богдане,але йди мий руки та сідай за стіл,бо зараз все охолоне

-Добре, добе. Я здаюся- Богдан усміхаючись відпускає мене та піднімає руки до гори в знак покори

-Давай швидше,бо в мене є ще хороша новина для тебе

Я накриваю на стіл та думаю,як саме розповісти Богдану свою новину, але раптом він обриває мої роздуми :

-Усе, я готовий. Руки помив і тепер розповідай мені

-Роздягатися було обов’язково?-  усміхаючись кажи йому- мені тепер важко буде зосередитися

-Я спеціально це зробив, даремно ти мені відмовила 10 хвилин тому-  Богдан у своєму репертуарі,але це і зрозуміло. Він колишній військовий і не дуже любить ,коли йому кажуть “Ні”, а особливо,коли це роблю я.  Пам’ятаю,коли ми лише почали зустрічатися,то мені було тоді 18,а йому 30 і нам було дуже важко на початку стосунків,хоч він і старався бути м’якішим зі мною,але виходило в нього це не дуже. Проте минуло багато часу і ми навчилися з ним йти назустріч одне одному заради наших почуттів - Отже,що ти мені хотіла сказати цією смачнющую вечерею  ?

-Ну…- як все ж таки важко йому про це розповісти,коли він так дивиться на мене- ти ж знаєш,що останні тижні я почуваю себе не дуже добре, і я вирішила все ж таки піти  до лікарні

-О , це дуже добре,що ти нарешті зробила це Валері, а то ти зі своїм завалом  на роботі, навіть про своє  здоров’я не хочеш подумати. Я вже хотів тебе силою вести до лікарні. Що вони сказали тобі? Усе добре?

-Для мене так, а як для тебе ще не знаю

-Вал, кажи швидше, не тягни

-Богдане , ти будеш… татом. У нас буде малюк - з цими словами обличчя Богдана моментально змінюється

-Валері, це правда? Я буду батьком?- скрикує Богдан та піднімається зі стільця

-Тааак- промовляю я зі слізьми та усмішкою на очах- Ти радий?

-Я фантастично щасливий - він починає мене кружляти на кухні- я буду батьком . Це те,що я вже дуже давно хотів почути. Тепер ми маємо ,чим швидше відіграти наше весілля та готуватися до народження нашої дівчинки

-А якщо буде хлопчик?

-Ні, Валері, я відчуваю це буде дівчинка- Богдан починає витирати сльози з моїх очей та занадто пристрасно цілувати- мама моєї дівчинки не має плакати

-Я така щаслива,що ти в мене є

Через місяць в нас весілля, через 6 місяців має народитися наш малюк, поряд коханий чоловік. Що може бути ще краще від цього?