Глава IІІ

Сиджу в кав’ярні , п’ю своє лате, заспокоюю себе, гортаю стрічку в інстаграмі і бачу,що він весь переповнений рекламою про завтрішній захід, і мені ще цікавіше кортить дізнатися від Ксю,звідки вона все ж таки узяла запрошення.Але раптом мої роздуми обриває знайомий чоловічий голос,який я не чула вже давно

         - Вааал,привіт! Як ти? Ми так давно вже не бачилися. - лунає від мого давнього друга. Саме Кирил познайомив мене з НИМ. Ми усі троє разом дружили. Але коли стосунки між двома людьми у дружбі закінчуються,то і закінчується і сама дружба.Мені не вистачало Кирила,хоч ми і бачилися з ним після того всього,що сталося,але я розуміла,що продовжувати дружити з ним не зможу. Кирило був хорошим другом для мене. Колись він мені сказав,що шкодує про те,що познайомив мене з НИМ.Кирилу було страшно дивитися на мене,адже я була дуже розбитою,а я не могла дивитися на нього ,бо відразу згадувала ЙОГО

       - Кирило,привіт. Так рада тебе бачити. Напевно, майже два роки . Ти взагалі не змінюєшся з роками,такий самий красень,як і був.

        - А ти Валері взагалі ще більш красунею стала, фантастично виглядаєш. Знаєш я якраз нещодавно бачив тебе по телевізору і навіть не впізнав тебе,поки не назвали твоє ім’я. А коли почув,що це ти,то був у шоці,бо моя шатеночка стала блондинкою, і погляд ще такий,що аж подих перехоплює.Дуже подорослішала ти

          - Ох Кирило, дякую тобі. Зараз дуже поспішаю на одну зустріч і не можу ніяк ще з тобою поговорити

          - Нічого страшного, я все розумію.Тепер ти в нас бізнесвумен.Ось тримай мою візитку. Телефонуй,буду радий почути і побачити тебе знову - і на цих словах він обіймає мене

            - Добре,зідзвонимося. Рада була тебе бачити. До зустрічі

            - Бувай, Валері

У мене нема ніякої термінової зустрічі, я просто не хотіла далі з ним спілкуватися,бо відразу згадую той страшний період,який відбувався зі мною три роки тому. Згадую Кирилові очі на те,як він боязко дивився на мене,бо переживав,щоб я не наробила дурниць.

Йду по набережній і розумію,що прямо зараз хочу зробити одну річ,якою марила вже давно. Тому телефоную одній прекрасній людині:

                    -Алло?

                   -Так, моя принцеско, слухаю тебе

                   - Серджі, я дуже і дуже хочу це зробити. Ти вільний?

                   - Для тебе завжди вівльний. Підходь до мене через годинку.

                    - Ок, я буду! Ти найкращий! З мене твоя улюблена полуниця в шоколаді.

                     - Ох, Валері, чекаю! - на цих словах закінчується наша розмова і я поспішаю у найближчу кондитерську,щоб узяти те,що пообіцяла