-2.2- Райлі

Бріан Тринадцятий намагався насолодитися мирною сімейною вечерею. Якраз подали качку, фаршировану перепілками, фаршированими солов'їними язичками. Імператор з насолодою вдихнув аромат хрумкої шкірочки і тільки заніс платинові столові прибори, як ієрихонськими трубами задзвенів ніжний голосок його дружини.  

— Коханий, нам потрібно поговорити про майбутнє наших донечок.

Три Нещастя приречено впустив руки з приборами на стіл, ніж гримнув, і по напівпрозорій порцеляні поповзла тріщина.

— Бріане!!! — від зойку імператриці Ізабелли підскочив й гепнувся на бік келих, плямуючи обрус червоним вином. — Це ж спадок моєї п'ятиюрідної прапрапрабабусі, який вона отримала в посаг від самого правителя Інь-Янь-Женьшеня! 

Імператор смикнув кутиком рота — це був найбільший прояв роздратування, який він собі дозволяв при родині — і акуратно повернув келих на місце.

— То які в тебе ідеї щодо майбутнього донечок, кохана?

— Ти не молодієш, Бріане. Тобі потрібен достойний спадкоємець. Одружимо дівчат, а потім виберемо найдостойнішого.

Від цих слів імператорові здалося, ніби рештки волосся полізли просто з-під вечірньої корони, туге черевце обвисло, а з-за вікна пронизливо каркнуло: "Memento mori!" Але скандал з Ізабеллою лякав більше ніж старість і смерть.  Бріан втягнув носом запах качки, що вичахала на очах, і рішуче гукнув:

— Раднику!

Перший радник вискочив з-за дверей, мов тільки й чекав, коли його покличуть.

— Влаштувати бал через місяць! Запросити усіх принців трьох континентів і двох архіпелагів! Тільки отих паскуд гіперборейських викресліть зі списку, бо знову нап'ються і обблюють усі кути, та ще й кав'яр у кишені напхають. Я нічого не забув, кохана?

Імператриця милостиво кивнула.

— Будзроблвашвлчн! — стукнув каблуком радник і притьмом кинувся геть виконувати наказ.

— Бал! Бал! — заверещали принцеси, аж Бріану у вухах залящало. 

Мейв і Грейн були хорошими дівчатками, слухняними й вихованими, і принцесами на дві вісімдесят чотири відсотки. Вони знали напам'ять родовід усіх королівських домів Старосвітії, Новосвітії, Остосвітії, Вестосвітії і Куцої Землі, вміли всі танці від пасодобля до антікрістоса й могли майже не фальшиво зіграти пару пісень дуетом на клавесині й клавікорді. 

Тільки імператор знову заніс прибори над качкою, як його увагу привернуло невдоволене сопіння. Бріан внутрішньо схлипнув.

— Що таке, Райлі?

— Дурний бал і дурні принци!

— Райлі, — Бріан дуже, дуже старався, щоб його голос звучав рівно, — ти маєш вийти заміж саме за принца, а всі доступні принци будуть в наявності на балу. Ми з мамою не втручатимемося, — брови Ізабелли поповзли вгору, і він похапцем додав: — Якщо ваш вибір виглядатиме розумним, — тут вгору поповзли брови Райлі, і імператор почав заїкатися: — Але ж в-ви в м-мене роз-зумниці…

Він зрозумів, що попав між Сциллою і Харибдою і замовк.

— Я не хочу заміж! — сердито пирхнула молодша принцеса, закочуючи зеленющі очі.

Імператор вже вирішив, що зостанеться голодним, але ситуацію взяла в руки Ізабелла.  Недарма в ній бурхливим потоком текла кров правителів Ідальгії. 

— Ще одне слово, Райлі, і жодного полювання до самого балу! 

Принцеса втупилася в тарілку, сердито шмигнувши носом. Вона добре пам'ятала, що слово матері завжди було остаточним і не підлягало оскарженню, все сказане використовувалося проти вас і на віки вічні викарбовувалося на стінках люблячого але справедливого материнського серця.

Три Нещастя втомлено жував ще теплу качку, розмірковуючи, котра гілка з розлогого родовода підклала йому вгодовану свиню у вигляді такого коханого і настільки ж нестерпного молодшого дівчиська. "Точно мав народитися хлопчик, та щось пішло не так. Але що?" — пробурмотів він вголос, забувшись. Портрет його діда Бріана Одинадцятого Моржової Кістки ледь помітно єхидно підняв брову, але змовчав.