-1.2- Райлі

— Дівчинка, ваша величність!

Голос Першого радника затремтів і зірвався на фальцет. По його щокам і носі, рясно помережаним червоними прожилками, стікав рясний піт. 

Пальці імператора Бріана Тринадцятого Три Нещастя, що вже кілька годин невпинно барабанили по ручці трону, завмерли. Трон — чарівний, як і належить пристойному імператорському трону — полегшено зітхнув.  Вм'ятина, утворена ясновельможними пальцями, розстроїла його що капець. "Не варто було покійному таточку давати первістку своє ім'я, — печально подумав трон. — Тринадцять — нещасливе число". Роздуми трона нагло перервав відчайдушний стогін.

— За що??? — проревів імператор. — За що, о Кухуліне! Щодня я молився тобі про спадкоємця, на лобі гулю набив, аж з-під корони видко, а ти втретє посилаєш мені дівчисько!

Бріан Тринадцятий вткнувся обличчям в долоні й гірко заридав, схлипуючи, мов дитина, яку не пустили позирити на публічну страту. Перший радник тихенько позадкував від імператорського гніву. Порятунок був вже за крок, коли в тронну залу увірвалася дебела жінка. Перший радник гепнувся на дупу, та матінка Делма звернула на нього не більше уваги, ніж на докучливого таргана. Навіть менше, таргана вона б неодмінно прибила пантофлею.

— Ваше величносте! Ваше величносте, гляньте, яка гарнюня!

З цими словами вона ткнула на коліна Бріану маленький згорток. Імператор лише помотав головою, від чого згорток зсунувся і гуркнувся б на підлогу, та жінка вправно підхопила його й сердито насупилася.

— Бріане Тринадцятий! Як ти поводишся? Підбери шмарклі й привітай доцю!

Його величність здригнувся і випрямив спину. Матінка Делма була тою самою особою, що першою взяла на руки і потім виховала Бріана Одинадцятого Моржову Кістку, Бріана Дванадцятого Морського Кітика і самого Бріана Тринадцятого. Придворні вірили, що її вистачить ще як мінімум на Чотирнадцятого і П'ятнадцятого… якщо їх дочекаються. 

Імператор шмигнув носом — якраз вчасно, бо крапля вже готова була ляпнути на біле мереживце — і підняв кутик пелюшки. Під мереживом ховались вогняно-руді кучерики, крихітний носик і незадоволено скривлений ротик.

— Правда ж, красуня? Аж очі сліпить! 

— Угумс, — невизначено буркнув Бріан.

— Це — найкрасивіше немовля з тих, що я колись тримала в руках! Давай, придумуй ім'я, і я пішла.

— Б… Бріана?

— Здурів на радощах, — пробурчала під носа матінка, а вголос запропонувала: — Думай краще!

— Р… р… р… — як завжди, Бріана заїло в самий відповідальний момент.

— Райлі! Звичайно ж, Райлі! Руда бешкетниця — чудове ім'я для принцеси! 

З цими словами матінка Делма вихопила згорток і чкурнула кудись у покої, дорогою роздаючи вказівки й потиличники.