Розділ 7. Революція відбулася

Мені снився сон, гарний і солодкий. Я йшла безкрайнім полем з батьками, вони тримали мене за руки і посміхалися. На ідеально чистому небі з'явилася одна маленька біла хмаринка, вона ставала все більше і більше, а потім виявилося, що це зовсім не хмара, а білий янгол, він покликав мою маму і вона помахала мені рукою, полетіла з ним. Я бігла за ними, плакала, кликала матусю, але вона не повернулася, я заплакала, тато обійняв мене і тихо, щось прошепотів на вухо, його слів я не почула. Потім з'явився ще один янгол, він покликав мого тата за собою, і той, попрощавшись зі мною, пішов. Я залишилася одна серед цього поля, розгублена, налякана і така самотня. 

Моє пробудження було не з приємних, у боці сильно боліло, в роті пересохло, голова розколювалася ще й сонце било в очі. Я спробувала перевернутися на інший бік, але різкий біль мене зупинив, зазирнувши під ковдру, я побачила, що з-під короткої майки виглядає пов’язка. Моя тушка була забинтована від грудей до пояса, така собі мумія, у якої не вистачило грошей не бинт. 

От дідько, що ж зі мною сталося? У кімнату влетіла Нана з підносом, побачивши, що я прийшла до тями, вона радісно закричала, на її крик збіглися близнюки, Кіра, Джіотсана і Боб, ну прямо вся команда в зборі. 

- Ти прийшла до тями, - закричали вони хором і кинулися мене по черзі обіймати, що було досить неприємно і боляче, але на мої зауваження ніхто не звертав уваги. 

- Розкажіть, що зі мною сталося, - жалісливо попросила я, коли з тортурами було нарешті покінчено.

Мда… розповідь мене шокувала. Виявляється, королева згадала мою пику (а казали у неї склероз), і вирішила страчувати мене прямо тут і прямо зараз, а то знову втечу. Скориставшись тим самим злощасним ножем, вона й здійснила «страту». Не знаю, де вона навчилася так добре метати, але потрапила прямісінько в яблучко, точніше в мене. 

Дем'ян не помітив вчинку королеви, і на радостях підхопив врятовану Кіру на руки і поцілував у губи. Побачивши таку романтичну картину, Фріїда закричала нелюдським голосом і почала бурхливо жестикулювати, показуючи, що зробить, і з Кірою, і з Данькою, і з усіма нами, але злегка перестаралася і, втративши рівновагу, вивалилася за борт даху. Її тлінні останки насилу зіскребли від гравію, яким засипані доріжки перед палацом. Ось так і закінчилося життя королеви Фріїди. По суті, ідіотське життя і не менш ідіотська смерть. 

Мене швидко транспортували до лікарняного крила палацу, де за моє життя боролися королівські лікарі. За ловами Нани, Кирило погрожував убити їх усіх, якщо вони не зможуть мене врятувати. Тим часом у місті було гаряче. Канг наказав використовувати магію тільки в найкритичніших випадках і покладатися виключно на свій резерв, адже я і так була при смерті. Толку від такої Жили як я вийшло не багато. Мені було дуже соромно, що я не змогла допомогти друзям і змусила їх так ризикувати, вони розраховували на магію. 

Як виявилося де Плону вдалося перетягнути на свій бік лише королівську гвардію, вартові та армія до самого кінця залишилася вірними королеві. Але якби не ми, верховному магістру цілком вистачило і цього, щоб захопити трон. Головне було тихо і назавжди прибрати королеву, а далі лише справа техніки, точніше закону, в якому зазначено, що у разі переривання династії, спадкоємцем престолу стає верховний магістр. 

Зараз уже точно стало відомо, що останні кілька десятиліть у королівську гвардію спеціально брали лише представників стародавніх магічних родів, які колись уникли загибелі від рук короля Діоніса. Їхній мозок не був задурманений закляттям, але де Плону вдалося без усякої магії отруїти свідомість гвардійців брехливими промовами та обіцянками ситого життя на вершині соціальних сходів. 

Коли королева загинула, люди, оговтавшись від шоку, поступово переходили під командування Юсупова. Хоча з повстанням гвардії громада впоралася б і без простого народу. Надто вже нерівними були сили. Гвардійців у місті було не більше трьох сотень, а членів громади рази в три, а то й чотири більше. 

Трохи гірше довелося тим членам громади, котрі охороняли північні провінції. Де Плон розосередив свої сили, щоб відразу після смерті Фріїди придушити всі можливі повстання на корені. На півночі ж панував магістр Лоренс, нерозлучний ворог і суперник де Плона. За задумом верховного магістра гвардійці у кількості трьох тисяч добре навчених воїнів, та ще й з яким не яким магічним даром, мали знищити Лоренса до того, як він дізнається про загибель королеви. Ось тільки де Плон не знав, що магістр Лоренс вже давно був членом громади. Сутички не вдалося уникнути, громада втратила понад два десятки бійців, але гвардійців вдалося зупинити, а була б в тих краях Жила, всі наші залишилися б в живих. В решті провінцій все пройшло спокійніше. Де-не-де спалахували повстання недобитих гвардійців, але їх вдалося придушити в перші два дні. 

Наразі по всій країні проводили зачистки, всіх причетних до змови де Плона заарештували. Хоча за фактом зрадникам не було чого пред'явити, вони намагалися врятувати країну від краху. І зважаючи на все, більшість із них справді вірили, що з правлінням де Плона Паноріон розквітне.

Під час обшуку маєтків верховного магістра знайшлося дуже багато цікавих документів, у тому числі і його особисті щоденники, які підтверджують, що він був не набагато адекватнішим за королеву. 

Де Плон звичайно розумніший, але жадоба влади і грошей перетворили його на монстра, якому було наплювати на всіх, і він готовий був йти по трупах аби досягти своєї мети. Крім мерзенних особистих якостей верховного магістра підтвердилися сотні, якщо не тисячі його злочинів проти корони та держави. Крім банальних крадіжок та корупції, він виявився причетним до замовних вбивств, у тому числі й батьків Кіри, хибних звинувачень та страти невинних, захоплення чужого майна та підробки державно-важливих документів. І це не рахуючи таких дрібниць як виготовлення і розповсюдження дурманних речовин, незаконні обшуки, здирство і підробка грошей.