Розділ 1. Бережи честь змолоду, а голову від ката

На площі зібралася неймовірна кількість людей, напевно все місто прийшло, щоб подивитися на свою королеву. Мені завжди було відверто наплювати на її величність Фріїду IX, у моїй пам'яті все ще жевріли спогади про світ без деспотичної, самозакоханої королеви. 

Я народилася у звичайному світі, серед простих смертних людей у ​​сім'ї археологів. Дитинство моє проходило безтурботно і весело доти, доки на порозі нашого будинку не з'явилися два бородаті дядьки (це потім я дізналася, що вони найкращі маги практики світу магії, принаймні так вони самі про себе говорили). Чоловіки довго про щось сперечалися з моїми батьками і зрештою вмовили-таки їх віддати мене в свої “слизькі” руки. 

Того ж вечора мені прочитали довгу лекцію про найпрекраснішу, наймудрішу і головне найдобрішу і щедрішу королеву Фріїду IX із стародавньої династії Магісто. А потім продемонстрували її портретик, я задумалася... про те, в якому саме місці вона прекрасна. Ні, ну можливо, колись у далекій молодості і до того як їй на обличчя впустили цеглину, вона і була красивою, але зараз королева дуже далека від ідеалу. 

Будучи дитиною безбоязною і найголовніше правдивою, я одразу ляпнула, що це не королева, а якийсь стрижений старий пекінес, за що відразу ж отримала «а-та-та по попі». Тоді мене вперше в житті вдарили і, на жаль, далеко не востаннє. Мене відправили в якийсь старий монастир, більше схожий на розвалини, де моїми постійними супутниками стали протяги і дірявий дах.. 

Мешканцями цих древніх руїн були два бородаті дядьки, чотири черниці і ще близько двадцяти таких же нещасних дітей, як і я. В ідеалі тут повинні були навчати магії, якою кожен з нас, наділений з народження. Але з чарами якось не склалося і ми вивчали тільки історію королівської династії. І особливо ретельно зубрили біографію нашої «улюбленої» королеви. Якщо спочатку я розкритикувала лише красу монаршої особи, то потім я засумнівалася і в її мудрості, та й взагалі присутності у вінценосної особи хоч краплі здорового глузду. 

Її укази з кожним разом ставали все тупішими і тупішими, то їй захотілося, щоб усі жителі носили одяг виключно її улюбленого вишневого кольору, то щоб кожен день люди збиралися біля її палацу і бажали їй доброго ранку. У свій час, ще до моєї появи цьому світі, навіть усіх дітей мали називати Фріїдою, незалежно від того хлопчик це чи дівчинка. Правда потім королева розчарувалася в цьому рішенні, її ім'я втратило свою оригінальність (ну звісно, раніше тільки дурень назвав би так свою дитину), так що всіх дітей народжених протягом останніх 4 років довелося перейменовувати. 

Піком її мудрого правління, особисто я, вважаю напад на сусідню державу. Декілька сотень тисяч воїнів у повному обмундируванні, озброєні до зубів, на чолі з войовничо налаштованою Фріїдою на вишневому лімузині підійшли до кордону. Покричали дня два щось типу «Гей ти ворожий народ, виходь на чесний бій», з'їли всі виділені харчі, витягли з лімузина королеву, яка застрягла в люку, спалили на ритуальному багатті і водія, і автомобіль, а потім з почуттям виконаного обов'язку повернулися додому. Ходять чутки, що у сусідньому королівстві досі зі сміхом згадують цей випадок.

Взагалі світ магії мало чим відрізняється від того, в якому я жила раніше. Тут дивним чином уживаються середньовіччя та сучасність. По вимощених бруківкою дорогах пересувалися машини, більше схожі на квадратні залізні коробки на колесах. Пані ходили вулицями в довгих розкішних сукнях. Штани ж дозволяли собі виключно представниці середнього класу, а точніше чаклунки і жінки торговці. Аристократки і селянки зазвичай кидали косі погляди в сторону фанаток штанів і звинувачували в безсоромності. Життя дивна штука, представниці двох абсолютно різних класів, якщо не світів, зійшлись в одному єдиному питанні, і це звичайнісінькі штани.

Хоча ні, був ще один нюанс який пов’язував між собою абсолютно всіх жителів країни. Люди беззаперечно підкорялися дурній королеві, не маючи жодного уявлення про демократію. Хоча це можна списати на той факт, що більше половини населення не вміли писати та читати, з освітою тут взагалі було поганенько. Навіть серед аристократів далеко не всі були освічені. Але як то кажуть, чим тупіше стадо, тим простіше ним керувати. 

Хоч якими б дурними не були люди, я все одно не розуміла, як можна так сліпо обожнювати таку мерзенну королеву. Як я вже сказала ні краси, ні мудрості королева Фріїда не мала, що стосується доброти і щедрості ... ну це, мабуть, правда, стара пекінесиха була дуже добра і щедра по відношенню до себе. З живих істот вона любила лише свого песика Фуфушу. За 86 років життя королеви, Фуфуша помирав разів 40, але розумні слуги, щоб не засмучувати улюблену королеву, приносили королеві іншого песика тієї ж породи і забарвлення, любляча «матуся» жодного разу не помітила підміни, на щастя слугам. 

Думаю, зі всього вищесказаного відразу стає ясно, як сильно я «люблю» Фріїду IX. Спочатку я відкрито висловлювала все, що про неї думаю, у яскравих фарбах, але потім після численних побоїв та покарань, я зрозуміла, що іноді краще тримати язик за зубами. Так з милої, чесної дитини я стала хитрою бестією, як мене прозвала головна черниця, яка й досі не може зрозуміти, ангел я чи диявол. 

Ну так, з характером у мене не склалося, але тут я вже не винна, матінка природа створила мене такою, на горе їм і на щастя мені. а життєві складності тільки підсилили всі “погані” риси характеру. Будучи досить гострою на язик, і маючи чудовий акторський талант, я швидко переконала наставників, що обожнюю королеву і все, сказане раніше це не що інше, як одержимість нечистими бісами, яких я благополучно позбулася за допомогою десяти годинної молитви. Але до кінця викорінити мою прямолінійність нікому не вдалося, тому пригоди на свою п'яту точку я знаходила часто, можна навіть сказати систематично.