Депресія

Депресія- реальність чи міф? Чому так багато людей не вірять у її існування?

Жила-була дівчинка 1...

В її житті не було нічого такого особливого. Все як у всіх. Народилась, садочок,школа, ВУЗ, весілля, народження дітей, робота, побут.Нічого дивного, майже усі так живуть. Тільки от коли вже діти підросли з нею трапилась дивна річ, вона втратила потяг до життя, радість та блиск в очах. Чоловік не звертав на це увагу, адже все є, дім, робота...а Щастя в очах? Ну то таке, де ви бачили щасливу жінку під сорок. Так і жили вони поки діти не стали дорослими.Дочка почала помічати дивні речі. Мама (дівчинка) поводилась ніби не жива. Вона продовжувала все робити, але якось автоматично. Події які в її житті відбувались не викликали в неї ані радості, ані смутку.,вона взагалі перестала реагувати на будьщо. Її нічого не цікавило. Дівчинка була якась постійно сонна, млява. І дочка прийняла рішення сходити з мамою до психолога. Психолог поспілкувавшись з ними, порадив звернутися до психіатра. Психіатр поставив діагноз - затяжна депресія.Почали терапію. І тільки уявіть собі, дівчинка не пам'ятає десять років свого життя...Десять років!

Вона не пам'ятає, що робила цілих десять років. Не пам'ятає як прокидалась,як готувала вечерю, як працювала,як спілкувалася з дітьми , з рідними. От просто взагалі нічого. Мінус десять років з життя. Чоловік ніяк на це все не відреагував, просто буркнув, що нема чого вигадувати, усі так живуть. Терапія триває. Дівчинка приходить до тями і потихеньку змінює своє життя.Вона дуже вдячна своїй дочці, за те, що звернула увагу, за те,що допомогла. От тільки в дочки з татом зіпсувались стосунки, бо мама вирішила більше не жити з людиною якій на неї байдуже. Дівчинці дуже пощастило з дочкою.

Жила-була дівчинка 2...

Вона планувала бути найкращою мамою для своєї дитини. Вона так чекала її народження. Пологи були довгі та складні. Дитину забрали в реанімацію. Дуже критичного нічого не відбувалося та все одно були переживання та сльози. І ось нарешті вдома. Можна трошки відпочити та насолоджуватись материнством. Дівчинка все робила як треба. Та чоловік почав помічати зміни у поведінці дівчинки. Вона могла сидіти і дивитися в одну точку і ніяк не реагувала на плач дитини, ніби зовсім не чула. Почала дуже холодно ставитися до малечі, хоча всі базові речі робила. Почала закриватися у ванній кімнаті, могла сидіти там годинами. І просила тільки про одне - залишити її у спокої, не чіпати, не рухати.

Чоловік прийняв рішення звернутися до лікаря. Дівчинці було байдуже. Вони лишили маля на бабусь і поїхали до лікаря. Дівчинку госпіталізували, на два тижні, з діагнозом післяпологова депресія. І добре, що з нею поруч була людина якій не байдуже. Бо могло статися лихо. Дівчинку виписали, вона проходить терапію.А ще вчиться не звинувачувати себе. Чоловік та бабусі їй  усьому допомагають та підтримують. Все буде добре.

Жила-була дівчинка 3...

Все складалося в неї так добре, що іноді в це важко було повірити. Все йшло гладко, без перепон. Навчання, кар'єра сім'я - їй можна було позаздрити. Дівчинка закохалася. Взаємно. Планували весілля. Вона була така щаслива та квітуча....

На передодні весілля сталося лихо. Він загинув. За лічені години, з квітучою. щасливої людини, дівчинка перетворилася на тінь. Вона перестала їсти та пити. Втратила сон. Вона могла сидіти годинами та вити ( в буквальному значенні цього слова), так сильно їй боліло. А потім прийло нерозуміння чому вона жива. І "спокій", такий дивний, холодний спокій...Вона перестала вити і просто сиділа. Нічого не робила, взагалі. Її батьки зреагували на стан дівчинки, коли побачили її біля відчиненого вікна. Лиха не сталося, прийшли вчасно. Швидка. Психіатрія. Діагноз. Місяць крапельниць ,щоб привести організм до тями. Виписка і подальше медикаментозне лікування. Терапія буде довгою.

 Чи пам'ятає дівчинка, що з нею відбувалося цілий рік - ні. Але дуже гарно пам'ятає біль. Було відчуття, що в неї болить все. І вона дуже хотіла позбавитися цього болю та не знала як. Будемо сподіватися, що дівчинка зможе це все подолати і зможе повернутися до життя.

Ці історії мають позитивне закінчення. А скільки таких історій закінчуються бідою, бо ніхто не звертає уваги. Бо вважають, що депресія це вигадки,що це просто нове , модне слово. Але при цьому багато хто вірить в Бога, НЛО, чупакабру, хоча їх в очі ніхто не бачив. Дипресія досить таки небезпечна річ, яка може забрати життя. І про це неварто забувати.

Депресія - це захворювання, яке характеризується постійним пригніченим станом та втратою цікавості до життя. До будь-якої діяльності, що зазвичай приносить задоволення. При цьому людина може зберігати здатність робити буденні, щоденні справи.Автоматично. Дипресія по-різному впливає на людей і симптоми можуть бути різними. Від тривалого поганого настрою і відчуття безнадії, до втрати цікавості до усього, чим ви раніше захоплювались.Також є і фізичні симптоми, такі як постійне відчуття втоми, поганий сон, відсутність апетиту,болі.Дипресія може тривати кілька тижнів, а може розтягнутися на роки.Причиною депресії може стати будь який сильний стрес. Це може бути втрата близької людини, проблеми в сім'ї, проблеми на роботі, навіть народження дитини. Не забувайте, що пологи це стрес для жіночого організму, а не щоденна справа.

тому будьте уважними до своїх близьких та рідних. Не будьте байдужими. Не висміюйте та не недооцінюйте почуття інших. Звертайте увагу на емоційний стан тих, хто вам не байдужий. І за необхідністю, звертайтеся до спеціаліста. Це може бути психолог, психотерапевт або психіатр. Не соромтеся, в зверненні до спеціаліста не має нічого поганого. І ніхто не поставить вам клеймо на все життя. Депресія- це хвороба І її треба лікувати так само як застуду чи грип. І тільки фахівець своєї справи вам зможе допомогти та підібрати, призначити правильне лікування та препарати. Не завжди депресія лікується тільки психотерапією.