Втрата

Втрата. У нашому житті доволі часто виникають ситуації, коли ми щось або когось втрачаємо І це завжди боляче. 

Жила-була дівчинка 1...

Коли вона була маленька вона бачила як переживають люди коли вони когось втрачають. Їй було три роки , коли в неї помер дідусь це була її перша втрата, але дівчинка майже нічого не пам'ятає, тільки як плакала її мама. Вона розуміла, що сталося ,щось не добре і їй було сумно від цього,але болю не було або вона просто цього не пам'ятає. Зате вона добре пам'ятає свою першу дорослу втрату. І може комусь буде смішно, бо в той момент її ніхто не розумів, навіть з цього сміялися.Вона втратила хом'яка. Три роки в неї жила маленька пухнаста радість. Три роки вона за ним доглядала і раптом хом'ячок захворів. Бачили б  ви очі ветеринара, коли дівчинка приїхала зі своїм улюбленцем у клініку. Там очі були повні нерозуміння, навіщо? Це ж хом'як! Ну помре і помре. Але дівчинка була вперта і лікарі почали лікування. Нажаль...хвороба вже була невиліковна і пухнастик помер, в клініці. Коли дівчинка за ним приїхала, щоб забрати,лікарі боялися дивитися їй в очі.Стільки сліз, смутку та болю в них було. Друзі не могли з нею розмовляти , бо вона постійно плакала, а вони не розуміли чому.Це ж усього лише хом'як! Ну чого через нього стільки сліз лити. А їй було боляче.Бо вона втратила свою маленьку, пухнасту радість.Це була її перша тваринка. І вона її дуже любила. А втрачати тих кого любиш завжди боляче.

Жила-була дівчинка 2...

Перше кохання. Романтика. Мрії...Один раз і на все життя. Дуже багато дівчат мріють про таке. І він був таким уважним. Таким хорошим. Дівчинці здавалось, що ось воно щастя. Ось воно в її руках. Вона будувала плани. Мріяла про те як все буде відбуватися в майбутньому.Але це були усього лиш мрії, тільки її мрії. Через рік стосунків він вирішив піти від неї. Нічого не пояснюючи. Так, просто ніби нічого невідбувається, сказав, що не любив її і не хоче марно витрачати на неї свій час. В цей момент дівчинка втратила цілий світ. Вона плакала, душа боліла. Від оточуючих вона не отримала ні співчуття ні жалості. Тільки почула, що це усього лиш перше кохання і нема чого розводити соплі-сльози. Бо існує дуже багато справжніх проблем, а це все дрібниці. І довелося дівчинці справлятися з цим всім самій.

Жила-була дівчинка 3...

Вона була вагітна. Животика ще видно не було.Та в першому ж триместрі щось пішло не так і вона втратила дитину.Було боляче. Була купа запитань до себе. Чому я? За що? Ну чому? Сльози, дипресивний стан. Декілька днів нічого не хотіла. Ні розмовляти, ні їсти, ні спати. Оточуючі дивились на неї з якимсь осудом. Ну чого ревіти. З кожною таке може статися. Та й срок маленький був, це ще не дитина , а просто набір клітин. І чого так побиватися! Молода, здорова - народиш собі ще От у інших проблеми, а в тебе так...

Жила-була дівчинка 4...

Вона працювала непокладаючи рук, щоб як найскорше здійснити свою мрію - придбати квартиру. Бралась за додаткову роботу., працювала без відпусток та вихідних. Усі зароблені гроші відкладала. Відмовилась ві гулянок та ще від купи різних дрібниць (для неї). І ось прийшов той час і вона нарешті здійснила свою мрію. Документи оформлені, ключі в неї. В'їжджай та живи. Дівчинка встигла перевезти майже всі речі та сталася біда. Вночі спалахнув будинок і квартира згоріла. Вигоріло все. Житло було непридатне для проживання. Щоб все відновити треба багато часу та грошей. Дівчинка з нервовим зривом потрапила в лікарню. Натой момент  вона думала, що втратила все.Що в неї не лишилось нічого. Було і все- більше нема...Оточуючі не розуміли ,чого вона так нервує та переживає. Ну згоріла квартира. Ну і що що мрія була. Але ж ніхто не помер! А значить горювати не має чого.

Якось так трапляється, що ми дуже часто обезцінюємо почуття інших людей. Вважається, що якщо нам не боляче, то і не має боліти іншим. Ми часто забуваємо про те, що ми усі різні та по різному відчуваємо, по різному переживаємо. І те, що для когось цінності не несе, для нас може бути найдорожчим скарбом.

Втрата- це дуже глибоке та сильне страждання, викликане  різнми стрессовим для нас подіями. Вона викликає в нас такі емоції як : біль, смуток, гнів, почуття безпорадності, почуття вини та розпачу, роздратування.Втрата буває різною.Вона може бути фізичною- втрата оселі, домашнього улюбленця та психологічною - втрата відчуття безпеки, втрата кохання. Втрата дитини це подвійна втрата ,бо це відбувається і фізично, і психологічно.

Дуже важливо в таких ситуаціях не обезцінювати почуття інших. Звісно- своя втрата найболючіша, але повірте інші відчувають те саме, коли втрачають. Тому, просто необхідно надати підтримку постраждалій або, якщо нема часу та бажання просто пройти повз. І не пхати свій ніс з "мудрими" порадами. В цей час людині необхідний спокій та підтримка, можливо краплинка співчуття. В цей момент людині важливо знати, що вона не сама, що поруч є люди які можуть їй допомогти, втішити. І не завжди треба допомогати ділом, просто підтримайте добрим словом. І людині стане трішечки тепліше на душі. 

 А докори, критику ,наставлення на вірний шлях лишить на потім. Ну якщо без цього взагалі не можете. Почекайте тог моменту, коли людина прийде до тями і зможе достойно вам на все це відповісти. Скажімо так, зможе підтримати діалог.

Будьте мудрішими, будьте добрішими. Діліться своїм світлом та теплом.В кожному з нас існує співчуття та добро. Не забувайте ці функції використовувати в потрібних для цього випадках. І світ стане кращим, світлішим та нам буде приємніше в ньому жити.