Почуття провини

Почуття провини. Чому ми це відчуваємо навіть коли насправді невинуваті?

Жила-була дівчинка 1...

І вона почувала себе винною завжди. щоб не відбувалося, навіть якщо стовідсотково мала рацію, це почуття її переслідувало завжди. Чому? Тому що ще з дитинства вона завжди і для всіх була винувата. Отримала погану оцінку? Що значить не зрозуміла тему? Треба було краще вчити, сама винна, що така дурна! Не встигла поприбирати до того, як батьки прийшли з роботи? Ну звідки ти взялася така лінива та безрука? Спізнилася до коханого на побачення , бо затримали на роботі? Значить не цінує його та його час. І взагалі треба було правильно розрахувати час! Не змогла? Ти тупа чи що?Завагітніла, народила дівчинку, а не хлопчика? Ти навіть з елементарним впоратися не можеш, могла б і нормальну дитину народити, а не це. Чого ревеш та ображаєшся?! Треба було старатися, тепер це тільки твоя дитина! Сама винна! Вийшов не такий борщ? Курка безрука, нащо я на тобі одружився? Розлучення? Мама лежить  тиском, викликана швидка...Ти нас всіх опозорила!!! Як тепер жити далі? І дівчинка за кожну скоєну(ніби злочин) дію почувала себе винною. Всі навколо правильні. А вона?... А вона невдаха в якої нічого не виходить, бо сама винна...Тяжко нести на собі постійне почуття провини, але , що ж вона може з цим зробити? Такі погані дівчата як вона мусять тільки вибачатись та намагатись догодити...Якщо вийде...

Жила-була дівчинка 2...

 і вона не знає, що таке почуття провини. Образила когось- пофіг. Не виконала обіцянку- не її турботи, треба було на себе розраховувати. Щось не так приготувала - самі готуйте, я не наймалась. Щось не подобається у моєму житті - це моє життя і я його буду жити так як хочу і без ваших порад та зауважень обійдусь. Не хочеш зі мною спілкуватись - ну і добре, без тебе проживу. Що значить я тебе підставила? - Треба свою голову на плечах мати і нікому не довіряти. Чого сумний? Хіба я тебе образила? Боляче зробила? Ну хто тобі винен, що ти слабак та нюня. Чому не хочеш мені допомогти? Я тобі зробила колись щось погане? О Боже, ну хіба можна бути такою злопам'ятною?...Так вона і живе, не зважаючи на почуття інших. Може наговорити різних гадостей, може образити, принизити, і їй на це плювати. В середині нічого не шкребе.Чому вона має відчувати якусь провину за собою? Це все не її проблеми. А проблеми тих хто образився....

Котра з дівчат себе поводить правильно? Якій краще живеться? З кого можна брати приклад, а з кого не варто?  Насправді з жодної. Бо як неможна і неможливо завжди бути винною та почувати за собою провину, так і не можна постійно робити вигляд,що тебе нічого не зачіпає.

Почуття провини - це емоційний досвід, який виникає, якщо людина вірить або усвідомлює, що вона порушила власні стандарти поведінки або загальні. І готова нести за це відповідальність. Почуття провини -  це набуте почуття, не вроджене. Воно формується  найближчим оточенням ще з дитинства. І чим більше дитина перенесе на себе почуття провини тим імовірніше ми отримаємо дорослого,який буде себе накручувати і шукати вину у собі та своїх діях. Симптоми провини насправді страшні.Це почуття безпорадності, відсутність мотивації 9 коли опускаються руки ), нав'язливі, бентежні думки про те, що сталося. Також на це почуття може відреагувати негативно і наш організм головним болем, безсонням, болем у животі, нудотою або відсутністю апетиту. Аще тремтячими руками і панікою, яка просто розриває з середини. І це все може відбуватися навіть тоді коли за вами не має провини. Ви просто починаєте думати про те, що сталось і думати про те, що " а якщо? А якби я...Треба було..." найцікавіше те, що такі думки у вас можуть виникнути навіть тоді, коли ситуація від вас не залежала або ви навіть були відсутні на місці події. Але думки не дають вам спокою і ви потихеньку впускаєте в свою душу цей тягар, почуття провини.

 Звісно, що взагалі не вміти відчувати почуття провини теж не є добре. Такі люди досить грубі і недоброзичливі. Таких людей дуже часто називають невихованими, чорствими, злими , безсердечними. Скоріше за все їх не навчили проявляти емпатію, не навчили співчувати комусь. Але більшість з них це мало бентежить і змінювати , щось у своєму житті вони, навряд мають бажання. А навіщо? Їх нічого не турбує, нічого не гризе. Їх життя не змінюється кардинально від того, що вони когось образили. То не їхні проблеми . І це все взагалі неварто їхньої уваги. 

Так, таким людям в чомусь живеться легше , ніж тим хто культивує та зрощує у собі почуття провини. Але це не означає, що правильно. У всьому має бути баланс. Є моменти коли ми маємо відчуваи це почуття, а є моменти коли ні.Людина не може бути постійно винною, так не буває. І якщо поруч  вами знаходиться людина, яка постійно намагається викликати у вас почуття провини, треба змінювати ці стосунки або відмовитися від них.Томущо постійне почуття провини буде вас вбивати. За цим почуттям ви загубите себе та не зможете побачити у собі все те хороше, сильне, позитивне, що в вас є.

Пам'ятайте, що викликати почуття провини у людини за погану оцінку, за неправильно зварений борщ, за якісь побутові дрібнички, за народжену не тої статі дитину, за погляд не в ту сторону, за мрійливу усмішку в нікуди, за власне існування - це ненормально!Також не є добре не відчути нічого, коли ви дійсно образили людину.І я не про те,що хтось комусь не купив морозиво або не дала свою нову сукню на свято. Це насправді дрібниці.Хоч буває,що ці дрібниці можуть образити. Я про невиконані обіцянки, про відсутність підтримки, про якісь недобрі дії стосовно іншої людини. Десь там, у середині, щось має відгукнутись. Таке не дуже приємне відчуття, яке викликає почуття сорому, почуття провини і виникає бажання (добровільне) вибачитись або допомогти виправити ситуацію.

Будьте уважні. Не дозволяйте маніпулювати собою.ю навіть тоді коли ви дійсно винуваті і відчуваєте вину за собою. На цьому не можна грати. Так можна втратити довіру, дружбу та й взагалі хороші стосунки.