Горе

Як пережити горе? Як звільнитись від тих гнітючих відчуттів та жити далі?

Жила-була дівчинка 1...

Вона втратила близьку для себе людину. Вона дуже горювала. Світ їй здавався чорним. Вона не розуміла, чому інші люди живуть, чому вони посміхаються, радіють. Її це неймовіро дратувало, навіть злило. Поступово ця злість переросла у ненависть. Вона почала ненавидіти все яскраве, веселе.Все , що могло викликати усмішку, почуття щастя.Коли вона чула як хтось сміється в неї в середині все переверталось та просто кипіло від злості.Їй хотілось кричати :" Як ти смієш коли в мене горе?!!!" І їй було неважливо, що після тої трагедіїї вже минуло декілька років.Її життя в ту мить просто зупинилося. За власними відчуттями вона просто перестала існувати, для себе.

Спочатку близькі та рідні намагалися витягнути її з цього стану. Але все було марно.Дівчинка не хотіла приймати від них допомогу, бо вважала їх безсердечними. Чому? Бо на її думку вони  дуже швидко "забули". Але вони не забули, вони дуже добре пам'ятали. Але вони живі, мають свої сім'ї,своє життя, власні турботи. І просто ,з пам'яттю у сердці ,продовжували жити далі.

Дівчинка так не могла. Вона просто впивалася своїм горем. Не відпускала його від себе. Вона думала, що, ящко зможе далі жити, відпустить від себе це горе, вона стане зрадницею. І ніхто не міг її переконати, що це не так.З красивої, квітучої жінки вона перетворилась на тінь. На злу примару. Вона кожен день оплакує своє горе,, плекає його. Вона не змогла його відпустити.Тепер це сенс її життя. 

Жила-була дівчинка 2...

Вона була вагітна. Вагітність протікала добре.Дівчинка потихеньку готувалася до появи свого довгоочікуваного малюка.Ніхто навіть уявити собі не міг, що може щось піти не так. Але під час пологів сталася біда.Малюка не змогли врятувати. І з пологового будинку додому вона повернулася одна. Дівчинка навіть нікому не казала коли будуть її виписувати, вона не хотіла нікого бачити. Не хотіла співчуваючих поглядів та слів. В середині було пусто. Навіть сліз не було.Тільки пустота. Можливо так діяли заспокійливі препарати під якими вона була, а можливо вона дійсно, в той момент, була в такому шоковому стані, що просто не могла нічого відчувати.

Три дні вона просто лежала. Мовчала. Всіх ігнорувала. Як поховали дитину вона не пам'ятає. Ніби як хтось викреслив усі ці спогади. Ще через декілька днів вона мовчки зібрала речі чоловіка у валізу і виставила її за двері. Змінила замки,щоб він не міг увійти., повернутися до неї. Бо думала, що йому непотрібна жінка, яка не може народити живу дитину. Хай просто піде, залишить її у спокої, закутану в горе... і будує без неї своє життя. Чоловік був здивований тим що відбувається. Бо по перше йому теж боліло і за втрачену дитину, і за жінку, якій він не знав як допомогти. І взагалі, а як же " і в горі,і в радості"?

Звичайно, що він образився. Але вирішив не надавати цьому великого значення та почав діяти. Психологи, психіатри....спочатку возив їх до неї додому,щоб встановити контакт. Потім разом ходили на сімейну терапію де їх навчили не звинувачувати один одного у тому,що трапилось. Навчили як відпустити горе.Зараз вона закінчує свою терапію. завдяки діям та підтримці чоловіка дівчинка повернулась до життя. Скільки вони двоє вклали в це все сил...Пройшло вже досить багато часу.Вони сім'я, вони разом. Планують збільшувати сім'ю. Страшно, Але психолог завжди на зв'язку,щоб допомогти подолати паніку, заспокоїти, привести до тями. 

Саме страшне та огидне те, що серед знайомих та близьких знайшлися люди які вважають, що ця сім'я вчинила не правильно. На їхню думку це подружжя мало продовжувати жити  горі. А інакше значить не любили, значить їм було байдуже. 

Горе - складне та важке слово. А почуття ще важче. Я думаю,що кожна зустрічала це почуття на свому шляху. Горе це негативне почуття,негативні душевні переживання, печаль,скорбота, смуток.Це все поєднується з розпачем.Горе- це наслідок втрати когось або чогось дуже важливого. Важливо розуміти ,що під впливом горя наш світ невиправно змінюється і нвін ніколи не стане таким, як був. Ми мусимо прожити це., горювати. Горювання це те що приходить після.  Це прийняття втрати, переживання болю.В цей період ми маємо навчитись жити з усвідомленням нашої втрати, навчитись пристосовуватись до життя з втратою. Маємо намагатися побудувати вже нові стосунки з людьми та світом. 

Якщо у вас сталося горе, не треба відвертатися від людей які готові вам допомогти. Приймати допомогу - не соромно. Це зовсім не означає, що ви слабкі.Дозвольте собі погорювати.Дозвольте собі поплакати, позлитися,покричати. Випустіть з себе ці емоції. Важливо бути серед людей,щоб остаточно не втратити свій зв'язок з цим світом. Подбайте про своє здоров'я, про свій емоційний стан. Якщо не можете самі зверніться по допомогу. І це вже не важливо чи будуть це рідні та близькі, чи спеціаліст. Важливо не відмовлятися від цього. Не вимагайте від себе нічого надприродного. Просто робіть щоденні колись важливі для вас справи. Намагайтеся хоч трішки відволіктись від цих сумних думок. Допоможіть комусь, спробуйте бути корисним. Шукайте в своєму житті щось хороше. Щось позитивне. І ні, це не легко. Скоріше за все на початку вам доведеться примушуватисебе. Вам буде здаватися , що ви чините не правильно.Ви будете мучати себе думками,що робите не добре, адже в вас горе і ви не маєте права бути веселими або щасливими. Але це не так. Щоб не сталось, щоб не відбулося ви маєте право на щасливе життя.Право на своє щастя. Просто треба навчитись відпускати своє горе. 

Якщо ви відпустите своє горе, це абсолютно не значить, що ви забули, що не пам'ятаєте.Це означає,що ви готові до нового життя,що ви готові йти вперед і будувати своє майбутнє. І в цьому не має нічого поганого. Бо ви живете і маєте будувати своє майбутнє. Бо коли ви втратили, ви не втратили всю себе, а лиш маленьку частинку. І може комусь від цього всього не стане легше,, але у вас є життя і його треба жити.