Страх

Жила-була дівчинка 1...

Вона дуже боялася нових знайомств та спілкування. Коли до неї хтось підходив познайомитись або просто заговорити, вона вся червоніла, пітніла, втрачала дар мови і взагалі було таке відчуття, що страх просто окутує її з середини. А ще дівчинка дуже боялася публічних виступів. Вона досі згадує як її накривала паніка коли у школі перед усім класом вона мала розказувати вивчений вірш.Звичайно,що друзів вона мала не багато, бо оточуючі вважали її дуже замкнутою.І вони навіть не здогадувались ,що ховається за її страхом спілкування. насправді дівчинка була добра та відкрита людина, дуже чуйна. Але про це знали тільки ті хто зміг з нею пройти крізь її страх.

Коли дівчинка стала дорослою, вона почала боротися зі своїм страхом самостійно. Звичайно,що не все виходило в неї одразу. Над деякими моментами вона працювала довго.А ще дещо ак і лишилося незмінним. Вона досі червоніє і почуває себе ніяково при нових знайомствах, але більше не боїться.

Жила-була дівчинка 2...

І її жахало те,що вона щось може зробити не так. І виходило так ,що вона боялась усього. Неправильно зварити борщ, не так зробити домашнє або свою роботу, не так виховати дітей, бути не такою мамою, дружиною, дочкою....і так до безкінечності. Звичайно,що вона була дуже невпевненою у собі та постійно в усьому сумнівалась.В неї завжди була купа запитань  :для чого? Навіщо? А як не вийде? А що як Вийде?! А що буде коли...? А може не треба?.....Ну що казати про дівчинку, якщо вона досі сумнівається у виборі сукні яку вона купила декілька років назад? Дівчинка -  гарна, сукня - неймовірна, але івчинка цю сукню так ніразу і не вдягнула. Бо боїться, що буде виглядати в ній якось не так і її засудять оточуючі...

Жила-була дівчинка 3...

І боялася вона вийти заміж. Дивлячись ,ще змалечку, на своїх батьків, вона дуже боялася повторити їхню долю. Дівчинка росла в сім'ї де насильство було щоденною нормою. Не важливо чи то фізичне, чи то моральне,щодня щось відбувалося нове та погане. І вона дуже боялася, що усі чоловіки себе так поводять зі своїми дружинами. Тому коли до неї хтось починав залицятися, вона починала поводити себе трохи агресивно, щоб відлякати залицяльника і тікала  в світ за очі.

Дівчинка зараз одружена.Має свою сім'ю. І тільки її чоловік знає через що йому довелося пройти на шляху до її серця. І він щасливий і усім задоволений, береже її,захищає. Бо вона того варта. Саме цікаве те, що дівчинка досі знаходить та відкриває для себе дивні (нормальні) речі у стосунках.

Жила-була дівчинка 4...

Ще з самого дитинства вона дуже боялася темноти та грому з блискавками. Її батьки недуже переймалися дитячими страхами. Вважали, що дівчинка підросте і все пройде само собою. Але страх був настільки великим, що перейшо разом і з дівчинкою у її доросле життя. Її радує в цій ситуаціїї тільки одне, що вона живе одна і ніхто їй не заважає спати з включеним світлом і слухати голосно музику під час грози. А близькі сміються зараз з неї, томущо не  розуміють як дитячі страхи можуть впливати на доролу людину? Ну правдаж смішно? Скажіть!?

Страх- це стан хвилювання.Він виникає в нас в ситуаціях які несуть для нас загрозу реального або передбачуваного лиха. Страх - негативна емоція викликана інстинктом самозбереження.Люди дуже бояться ситуацій, які змушують їх відчувати себе в небезпеці чи невпевнено. Наприклад той хто боїться літати - боїться висоти.І в літаку , на висоті така людина буде почувати себе максимально некомфортно.

Дитячий страх фактично нічим не відрізняється від дорослого.Він також викликає сильне емоційне та фізичне напруження. Різниця в тому, що дитячого страху позбутися трішки легше, якщо поруч з дитиною є турботливий, люблячий дорослий.А якщо не має, тоді дитина вчиться жити з тим страхом та намагається його здолати, але вже в дорослому віці. Але навіть у дорослому віці людина не завжди може впоратись самостійно. Іноді потрібні хочаб турбота та підтримка,а складних ситуаціях - звернення до спеціаліста.

Яким би не був страшний страх, він має і дещо позитивне. Завдяки страху ми не зробили багато дурниць які б суттєво вплинули б на наше життя.Іноді страх нам допомагає зберігти своє життя. І виникає питання як відрізнити "поганий" страх від "хорошого"? Тут вже вибір маєте зробити ви самостійно, бо тільки ви відчуваєте та проживаєте цей момент.І тільки ваші відчуття можуть вам дати підказку. Ще можна , звісно, скористатися логікою,якщо є час і ми не спішимо...

Кажуть "треба зазирнути своєму страху в очі"...і тоді ти позбавишся його. Не можу сказати наскільки це дієво, бо на мій страх це не подіяло.Я зробила те, чого дуже-уже боюся і....сивого волосся стало більше, а страх так і лишився зі мною.І щоб спробувала ще раз? Ні, дякую. Але...але мій страх не впливає суттєво на моє життя.Я не стикаюсь з ним кожен день і я спокійно можу не створювати або уникати ситуацій де цей страх знайде мене.

А що ж робити людям в яких є страхи з якими вони зустрічаються кожен день? Однозначно боротися. Якщо страшно самій, залучити за для підтримки близьку для вас людину, якій ви можете довіритись. Якщо взагалі біля вас не існує такої людини - звернутися до спеціаліста. Або як мінімум почитати літературу на тему " подолання страху".Можливо ви там зможете знайти відповіді на свої запитання.