Надія...помирає останньою

Надія, сподівання...Віримо до останнього...а чи варто?

Жила-була дівчинка 1...

Вона ніколи не втрачала надію та вірила вте,що завжди так погано не буде.Буде інакше! А про те що таке інакше,вона чомусь не думала. Почалось все з того, що він підвищив на неї голос. Вона злякалась і зробила все,що він хотів. А десь в середині були сподівання ,що це більше не повториться.І жила надією, що він знову стане таким  як був колись...Та не розуміла дівчинка, що її надії марні.Що треба було зразу бігти за допомогою,бо сварки ставали все гірші ігірші. Гучніші, агресивніші.Він кричав, розмахував руками і...раптом перший ляпас...І виявляється ,що сама винна....і він сподіватся, є внього надія, що вона виправиться.І тоді, він стане таким як колись...І вона вірить, і сподівається,що зможе все виправити І є в неї надія, що все буде як колись...

Жила-була дівчинка 2...

І були в неї  віра та надія у те, що її кохання зцілить наркозалежного. І вірила вона так щиро,що не помічала того,щовідбувалося навколо.Як від неї спочатку відвернулися друзі, потім поступово з нею престали спілкуватися рідні.Дівчинка спочатку ображалась і злилась, але потім зажевріла в ній надія на те, що вона доеде всім, як вони помилялися і їм доведеться вибачатися. Адже кохання завжди перемагає. Але не так сталось як гадалось. Нема дівчинки і нема більше її надіїї...

Жила-була дівчинка 3...

І була в неї надія на те , що вона зможе, подолає ту кляту хворобу. Навіть лікарі вже не вірили в те,що вона одужає. Але дівчинка вперта, вона вірила,що зможе. Вона мріяла,будувала плани намайбутнє. Сподівалась , боролась, вірила і її надії виправдались.Лікування почало давати свої результати і вона почала одужувати. Але окрім надії в неї ще купа роботи,щоб поставити себе на ноги і виконати , зробити все,що встигла намріяти.

Надія - це віра в щось позитивне. Надія -це віра в те ,що все обов'язково буде добре, що все обов'язково станеться так як ми того бажаємо.

 Надія, віра, сподівання  так багото значать в нашому житті. Вони надають сили диивитися у майбутнє та жити. Але треба пам'ятати про те, що надії та сподівання не завжди виправдовуються.І що віримо ми не завжди в те,що є правильним. А ще треба пам'ятати про те, що наші надії та сподівання стосуються тільки нас самих і ми не можемо перекладати їх на інших. Бо інші не несуть відповідольність за наші думки.

Ми сподіваємось, надіємось на те,що людина зміниться, що ми зможемо врятувати цю людину. І забуваємо спитати ту людину чи їй потрібно це, чи хоче вона того. І часом трапляється так ,що ця людине не виправдовує наших надій та сподівань. І ми розчаровуємся, опускаємо руки, а найстрашніше те,що починаємо опиратися та доводити всім навколо, що наші надії будуть виправдані і забуваємо про себе та своє життя. Витрачаємо його на тих, хто того невартий. І самостійно, своїми руками ламаємо своє життя.

Вірити треба в себе і втого , хто цього потребує. Надіятись на когось можна тільки тоді коли інша людина підтверджує свої наміри. Інакше це ве просто слова на вітер.Врятувати можна тільки того, хто хоче врятуватись.Того, хто хоче і готовий,щось для цього зробити. А просто вірити, надіятись та сподіватись - це марна справа.

Вірте в себе. Надійтесь на себе. Але не покладайте надій на інших, бо в більшості випадків ви будете розчаровані. Ваше щасливе життя залежить тільки від Вас та Ваших дій.